![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/af/190713_%25EB%2582%2598%25EB%25AC%25B8%25ED%259D%25AC.jpg/640px-190713_%25EB%2582%2598%25EB%25AC%25B8%25ED%259D%25AC.jpg&w=640&q=50)
На Мун Хі
південнокорейська акторка / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
|брати, сестри=
На Мун Хі | |
---|---|
кор. 나문희 | |
![]() Мун Хі у 2019 році | |
Ім'я при народженні | кор. 나경자 |
Народилася | 30 листопада 1941(1941-11-30) (82 роки) Пекін, Режим Ван Цзінвеяd |
Країна | ![]() |
Діяльність | Акторка |
Alma mater | Changduk Girls' High Schoold |
Знання мов | корейська |
Роки активності | 1961 — тепер. час |
Родичі |
|
Брати, сестри |
|
У шлюбі з | Пі Конґе (з 1965) |
Діти | 3 доньки |
IMDb | ID 0618520 |
На Мун Хі (кор. 나문희; На Кьонджа, кор. 나경자; нар. 30 листопада 1941(19411130)) — південнокорейська акторка. З 1960 року Мун Хі має плідну акторську кар’єру на телебаченні та в кіно, яка охоплює понад п’ять десятиліть. Вона створила класичний корейський образ матері завдяки своїм телевізійним драмам «Навіть якщо вітер дме», «Найгарніше прощання у світі» (за сценарієм Но Хіґьон)[1], «Моя кохана Сам Сун», «Моє рожеве життя», «До побачення, соло»[2], «Тече річка Амнок» (на основі «Der Yalu fließt»), і «Це я, бабуся»[3]. На великому екрані Мун Хі отримала визнання за свої ролі в «Кулак, що плаче»[4], «Ти моє сонечко», «Жорстокий зимовий блюз»[5] і «Я можу говорити». Її схвалений критиками фільм «Я можу говорити» (2017) приніс їй трофей за найкращу жіночу роль на трьох престижних церемоніях: 54-ій Премії мистецтв Пексан, 38-ій Премії «Блакитний дракон» і 55-ій Премії «Великий дзвін» — досягнення, яке ще належить повторити[6].
Після серії комічних ролей у ситкомах, таких як «Високий удар ногою»[7], акторка-ветеранка здобула нову популярність і зіграла головну героїню в комедії «Місія можлива: Викрадення бабусі К»[8], потім зіграла головні ролі в «Дівчачий скаут»[9], «Гармонія»[10][11], «Сутінкові гангстери»[12], і «Пані Бабуся»[13].
У 2010 році вона отримала «Нагороду за досягнення» від MBC, а в 2012 році — престижний Орден По Ґвана за культурні заслуги[14][15][16].