Loading AI tools
торгівля між резидентами різних держав З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Міжнаро́дна торгі́вля — торгівля між резидентами різних держав. Під час міжнародної торгівлі відбувається переміщення товарів і послуг через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку. В основі формування міжнародної тогрівлі лежить міжнародний поділ праці.
Зовнішня торгівля є історично першою та найважливішою формою економічних зв'язків між народами і країнами, яка відображає зв'язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці та виражає їхню взаємну економічну залежність. До міжнародної торгівлі належать експорт і імпорт товарів, різницю між якими називають торговельним балансом.
Міжнародна торгівля у широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність між країнами як товарами, так і іншими продуктами людської праці.
Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з вивозу(експорту) і ввозу (імпорту).
Торгівля двостороння — торгівля між двома державами на підставі угоди про збалансованість товарних потоків і платежів (кліринг).
Торгівля зустрічна — зовнішньоторговельні операції, умови яких передбачають зустрічні зобов’язання експортерів закупити в імпортерів товари на частину чи повну вартість експортованих товарів. Однією з головних ознак Т. з. є фіксація зобов’язань імпортерів купити товар і зустрічних зобов’язань експортерів у єдиному документі — угоді чи контракті. Основні форми — бартерні угоди, компенсаційні угоди.
Торгівля компенсаційна — система торгівлі, за якої експортер товару дає свою згоду на одержання за рахунок платежу за нього товарів із країни-імпортера.
Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Якщо на національному ринку рух товарів обумовлюється більше економічними факторами і державною політикою, то на світовому ринку суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав чи їх груп.
Рух національних товарів між країнами дещо обмежений, а деякі національні товари взагалі не надходять у світовий товарообіг. На світовому товарному ринку обертаються тільки конкурентоспроможні товари, найкращі з національних товарів.
Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру, яка може забезпечити просування товарів чи послуг від виробника до споживача в інші країни.
Міжнародний відділ — форма маркетингової міжнародної організації, відповідно до якої філіал здійснює контроль всієї міжнародної діяльності компанії. Фахівці з маркетингу, виробництва, досліджень, планування і персоналу становлять підрозділ за географічною або виробничою ознакою або ж міжнародний філіал, що відповідає за свій власний продаж і прибутки.
Міжнародна торгівля полягає у реалізації угод, укладених за межами національних кордонів, з метою задоволення потреб власного і зарубіжного бізнесу.
Міжнародна торгівля — це комерційна діяльність, що перетинає національні кордони, яка включає переміщення майна, товарів, послуг, капіталу чи персоналу.
Міжнародна торгівля — сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу.
Міжнародна торгівля — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить міжнародний поділ праці.
Міжнародна торгівля — важлива і найпоширеніша сфера міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних товарних форм як між національними економіками, так і всередині- та між транснаціональними корпораціями, що розглядають світ як єдиний світогосподарський простір.
| Місце | Країна | Експорт + Імпорт | Дата інформації |
|---|---|---|---|
| — |  Європейський Союз (Екстра-ЄС27) | $3,197,000,000,000 | 2009[1] |
| 1 |  США | $2,439,700,000,000 | 2009 оцін. |
| 2 |  КНР | $2,208,000,000,000 | 2009 оцін. |
| 3 |  Німеччина | $2,052,000,000,000 | 2009 оцін. |
| 4 |  Японія | $1,006,900,000,000 | 2009 оцін. |
| 5 |  Франція | $989,000,000,000 | 2009 оцін. |
| 6 |  Велика Британія | $824,900,000,000 | 2009 оцін. |
| 7 |  Нідерланди | $756,500,000,000 | 2009 оцін. |
| 8 |  Італія | $727,700,000,000 | 2009 оцін. |
| — |  Гонконг | $672,600,000,000 | 2009 оцін. |
| 9 |  Південна Корея | $668,500,000,000 | 2009 оцін. |
| 10 | .svg){kind=small} Бельгія | $611,100,000,000 | 2009 оцін. |
| 11 | .svg){kind=small} Канада | $603,700,000,000 | 2009 оцін. |
| 12 |  Іспанія | $508,900,000,000 | 2009 оцін. |
| 13 |  Росія | $492,400,000,000 | 2009 оцін. |
| 14 |  Мексика | $458,200,000,000 | 2009 оцін. |
| 15 |  Сінгапур | $454,800,000,000 | 2009 оцін. |
| 16 |  Індія | $387,300,000,000 | 2009 оцін. |
| 17 |  Республіка Китай | $371,400,000,000 | 2009 оцін. |
| 18 | .svg){kind=small} Швейцарія | $367,300,000,000 | 2009 оцін. |
| 19 | .svg){kind=small} Австралія | $322,400,000,000 | 2009 оцін. |
| 20 |  ОАЕ | $315,000,000,000 | 2009 оцін. |
Країни, які домінують у світовій торгівлі та міжнародних фінансах, передусім США, Велика Британія, Японія, Швейцарія, є водночас країнами базування транснаціонального капіталу.[2] Саме цим зумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їхньої національної еліти і світової олігархії.[2]
Слаборозвинуті країни практично позбавлені внутрішніх джерел інвестицій і цілком залежать від транснаціонального капіталу, що зумовлює компрадорський характер їхньої національної еліти.[2] Протиріччя між інтересами транснаціонального і національного капіталів вирішуються в них шляхом втягування останнього в обслуговування транснаціональних корпорацій і входження національної еліти в периферійні шари світової олігархії.[2]
Між цими крайніми типами розташувалися інші країни, що намагаються відстояти свої національні інтереси в глобальній міжнародній конкуренції, використовувати свої конкурентні переваги для зміцнення становища у світовій економічній системі.[2]
Можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:
Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими чинниками міжнародного середовища, як посилення міжнародної конкуренції, зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань, індустріалізація більшості країн, що розвиваються, проблема заборгованості як цих країн, так і постсоціалістичних (перехідних) економік, розпад світової соціалістичної системи господарства.
Щодо теоретичних основ організації зовнішньої торгівлі, то можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні. Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність. Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в «Хартії економічних прав і обов'язків держав», прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
