Мюзик-хол
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Мюзик-хо́л[1] (англ. music hall; або вар'єте фр. variété) — вид британської театральної розваги, який був популярний з ранньої вікторіанської епохи, починаючи приблизно з 1850 року. Мюзик-хол включав суміш популярних пісень, комедій, спеціальних актів та різноманітних розваг. Цей термін походить від типу театру або місця, де відбувалися такі розваги. У Північній Америці водевіль був певним чином аналогічним британському Мюзик-холу, де звучали бурхливі пісні та виступали комічні актори.
До середини XIX століття Мюзик-холи славились багатьма новими піснями. Як результат, професійні автори пісень були залучені для створення музики для безлічі зіркових виконавців, таких як Марі Ллойд, Ден Лено, Маленький Тіч та Джордж Лейборн. Були представлені всілякі інші розваги: коміки, художники-мімісти та імпресіоністи, батутні актори та комічні піаністи (такі як Джон Орландо Паррі та Джордж Гросміт) були лише кількома з багатьох видів розваг.
Страйк Мюзик-холу, що відбувся у 1907 році став важливим конфліктом для розвитку галузі. Це була суперечка між художниками та сценічними діячами, з одного боку, та керівниками театрів, з іншого, що завершилося страйком. Свої виступи Мюзик-холи відновили до початку Першої світової війни і використовувались для проведення благодійних акцій на допомогу військовим. Розваги в Мюзик-холах продовжувались і після війни, але стали менш популярними через джазову музику, свінг та танцювальну музику біг-бендів. З часом, Мюзик-холи почали вважали старомодними.