Мукачівська греко-католицька єпархія
церква свого права / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Мукачівська греко-католицька єпархія?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Мукачівська греко-католицька єпархія (церква) — церковно-адміністративна одиниця візантійського обряду, яка підпорядковується напряму Святому Престолу Католицької Церкви.[2][3]
Мукачівська греко-католицька єпархія | |
---|---|
герб Мукачівської греко-католицької єпархії | |
Церква | католицька церква |
Обряд | візантійський |
Країна | Україна |
Головне місто | Ужгород |
Дата заснування | 19 вересня 1771 |
Площа | 12 800 км² |
Населення | 1281000 осіб |
Парафій | 449[1] |
Катедральний собор | Ужгородський кафедральний собор та Успенський собор |
Ієрарх | Ніл Лущак |
Календар | григоріанський[lower-alpha 1], подекуди юліанський[lower-alpha 2] |
www.mgce.uz.ua | |
Мукачівська греко-католицька єпархія у Вікісховищі |
Єпархія має окремішній статус від УГКЦ історично обумовлений існуванням у відмінних політичних умовах, ніж решта греко-католиків України. Проте з часу відновлення незалежності України було розпочато низку ініціатив, для досягнення повної єдності всіх греко-католиків України.[4] Мукачівська єпархія є матірною для Словацької та Угорської греко-католицьких церков, Пітсбургській греко-католицькій митрополії, Екзархату Чеської Республіки та частково для Крижевацької єпархії в Хорватії.
У 1995 році Римо-Католицький престіл хотів надати главі УГКЦ духовну владу над усіма греко-католиками в межах України і в тому числі над Мукачівскою греко-католицькою єпархією. Але задумане не вдалося реалізувати завдяки потужному угорському лобі у Ватикані. 27 лютого 2021 року глава ГКЦ в Уорщині Фюлепa Кочіш просив Папу Франциска не допустити єдності УГКЦ із МГКЄ.[5]
Станом на 2008 рік МГКЄ налічувала 242 храми[6], з них: 122 — храми, які були повернуті (до 1949 року єпархія налічувала 440 церков, з них 40 було зруйновано), 120 — новозбудовані, 65 — будувалися у той час[7].
На думку професора Любомира Белея, "деякі діячі… єпархії, підтримувані високопоставленими ватиканськими ієрархами словацького або угорського походження, у своїх «релігійних» виданнях намагаються посіяти неприязнь закарпатців до своїх братів по вірі з України, а особливо — до галичан, проповідують відмінність, окремішність закарпатського етносу від загальноукраїнського. Лише з подіями 2013—2014 років… відбулося помітне послаблення неорусинського вектора в діяльності єпархії, і є надія, що її сучасне керівництво врешті зробить правильний вибір».[8]