З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль — громадський караїмський музей, що діє в Євпаторії з 1996 року.
| Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль | |
|---|---|
 | |
| 45°11′55″ пн. ш. 33°22′27″ сх. д. | |
| Тип | музей етнографії і культурна спадщина |
| Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини України і об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
| Країна | Україна |
| Розташування | Євпаторія |
| Адреса | вул. Караїмська, 68 |
| Засновник | Кушуль Семіта Ісааківна |
| Засновано | 10 серпня 1996 |
 Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
Відкритий 10 серпня 1996 при Комплексі караїмських кенас Євпаторії в одному з приміщень колишнього караїмського мідрашу — пам'ятки містобудування та архітектури регіонального значення[1]. В основу фондів лягли матеріали, зібрані протягом десятиліть караїмськими громадськими діячами С. І. Кушуль і Б. Я. Кокенаєм, передані Семітою Ісааківною навесні 1996 року національно-культурному караїмської товариству Євпаторії «Кардашлар» (нині Місцева громадська організація «Національно-культурна автономія караїмів міської округ Євпаторія „Кардашлар“»)[2]. Перерізала стрічку на церемонії відкриття сама Семіта Кушуль, ім'я якої в той же день було вирішено присвоїти музею[3].
Першим наглядачем і зберігачем музейних фондів був лікар-рентгенолог, заслужений лікар Автономної Республіки Крим Костянтин Самуїлович Батозський, бабуся якого, Бубюш Гелелівна Сараф, допомагала С. І. Кушуль у пошуках предметів караїмської старовини[4][5][6][7]. У 2008 році приміщення музею було капітально відремонтоване[8]. У тому ж році доглядачем музею став Віталій Вікторович Тіріякі, студент музейного факультету Кримського інституту культури[9][10]. У 2016 році в музей прийнятий новий працівник із профільною освітою[11].
16 травня 2016 року музей відвідали глава «Російського імператорського дому у вигнанні» Марія Романова та її син Георгій Романов[12].
На 2017 рік хранителями музейної колекції були Надія Павленкова, що стоїть біля витоків створення музею, і Ольга Михайлова[13][14].
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Предмети культу в експозиції музею | |
| Предмети побуту та ужиткове мистецтво | |
Експозиція презентована предметами історії та побуту караїмів: одягом, посудом, меблями, елементами оздоблення караїмських газзанів, начинням і деталями оздоблення кенас, а також рідкісними документами та фотографіями[2]. Серед експонатів є і старовинні караїмські молитовники, видані в 1528 році у Венеції, пергаментні сувої Тори, оригінальні предмети часів Кримської війни, вишивка XVII століття тощо[15]. У фондах музею зберігається добірка караїмських шлюбних договорів (шетарів), найраніший із яких датований 1767 роком, а найпізніший — 1947-им[16].
П'ять картин одеського художника нонконформіста А. Я. Асаба (1943—1986) подаровані музею Є. Лукашовим[17].
У музеї експонується написаний на початку 2000-х років портрет караїмського вченого і колекціонера А. С. Фірковича, переданий у дар його нащадком С. Б. Кумишем[18].
19 березня 2017 року експонати музею були презентовані на виставці «Скарби караїмів», що відбувалася у Феодосійському музеї старожитностей у рамках міжнародної наукової конференції «Караїмська кенаса і караїми Феодосії»[19].
У 2018 році з 28 вересня по 9 грудня предмети музею експонувалися в Кримському етнографічному музеї в Сімферополі на виставці «„Къарай эдим, къарай бармэн…“ („Я був і залишаюся караїмом…“). Сторінки історії та культури кримських караїмів за матеріалами колекції громади м. Євпаторія», організованої з ініціативи міністра культури російського окупаційного уряду АР Крим В. В. Новосельської[20].
У 2005 році музей відзначений дипломом і почесним знаком Міністерства культури України в номінації «Музеї на громадських засадах»[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
