Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Музей Енгра — музей в місті Монтобан, що збеігає художні і меморіальні речі французького художника Жана-Огюста-Домініка Енгра (1780—1867).
Музей Енгра (Монтобан) | |
---|---|
44°01′00″ пн. ш. 1°21′06″ сх. д. | |
Тип | художня галерея |
Назва на честь | Жан-Огюст-Домінік Енгр і Антуан Бурдель |
Країна | Франція |
Розташування | Франція Монтобан |
Адреса | 82000 Монтобан |
Засновано | 1844 |
Відкрито | 1828 |
Відвідувачі | 38 303 осіб 43 093 осіб (2006)[1] 34 652 осіб (2001)[1] 50 481 осіб (2007)[1] 36 624 осіб (2015)[1] 37 659 осіб (2014)[1] 38 303 осіб (2003)[1] 18 467 осіб (2017)[1] 40 267 осіб (2011)[1] 42 352 осіб (2010)[1] 37 762 осіб (2013)[1] 37 089 осіб (2012)[1] 57 572 осіб (2009)[1] 39 650 осіб (2008)[1] 67 810 осіб (2004)[1] 43 367 осіб (2016)[1] 31 634 осіб (2002)[1] 38 252 осіб (2005)[1] 13 133 осіб (2018)[1] 10 828 осіб (2019)[1] |
Директор | [[]], р. |
Сайт | museeingresbourdelle.com |
Нагороди Musée de Franced | |
Музей Енгра у Вікісховищі |
Енгр покинув рідне місто 1797 року, аби продовжити художнє навчання в Парижі. Він прибув у Монтобан роки потому вже художником із досвідом. 1826 року він брав участь в розташуванні вівтарного образу " Обітниця короля Людовика ХІІІ " у місцевому катедральному соборі[2].
Енгр добре вибудував стосунки із урядом міста, незважаючи на власну відсутність. 1844 року мешканці міста назвали одну з вулиць його ім'ям, а 1863 р. передали йому пам'ятну золоту медаль.
Вдячний художник 1851 року передав у подарунок муніциплітету Монтобана пятьдесят (50) власних творів[3].
В родині Енгра не було дітей. Спадкоємцем власних творів і майна художника був призначений учень і помічник майстра — Арман Камбон (1819—1885). По смерті Енгра Арман Камбон перебрався у Монтобан і передав у музей низку творів художника, серед яких були картини, декілька папок з малюнками і графічними копіями творів Рафаеля Санті, меморіальні речі художника і його скрипку[3].
Невеличкий музей мав до цього лише малу збірку художніх творів, передану місту 1843 року мсьє де Мортарю (1768—1849), колишнім мером міста. Передача в музей майна художника, історичного живопису і портретів його пензля перетворила музейну збірку в унікальний художньо-меморіальний музей в провінції. Сюди перевезли і архів художника, і твори інших художників, котрі зібрав Енгр за життя[3].
Споруда музею набагато старіша за музейний заклад. Колись це був палац місцевого єпископа, вибудований з червоної цегли у 17 столітті. В роки французької революції 1789—1793 рр. палац націоналізували і передали під мерію з 1789 року[3].
Збірку Жозефа Віалета де Мортарю і картини Енгра первісно розташували в залі першого поверху. Близько 1862 р. директором музею призначили Армана Камбона, котрий суттєво збільшив музейну збірку. В музей передали також твори батька Енгра, провінційного художника і скульптора. Внутрішній дворик музею прикрасили скульптурами Енгра-батька, первісно призначеними для парку багатої родини Бельвез-Фулон[3]. В 20 столітті збірка скульптур була збільшена за рахунок передачі в музей творів Антуана Бурделя, уродженця Монтобана.
В роки 2-ї світової війни зали музею Енгра використали для збереження картин з Лувру, вивезених з захопленого німецьким фашистами Парижа.
Музейна споруда була осучаснена обережними ремонтами і додачею сучасних комунікацій без переробки старовинних інтер'єрів у 1951 та 1958 рр. (водогін, електрика тощо).
Загальна кількість малюнків Энгра в музеї сягає чотирьох тисяч п'ятсот семи (4507). Вони різного рівня мистецької вартості, але є надзвичайним мистецьким скарбом музейної збірки. Малюнки потребують умов збереження і демонструються тільки на тимчасових виставках.
L'Image et le Pouvoir — Tête d'Antinoüs.jpg
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.