Loading AI tools
стародавній китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Мистецтво війни́» (кит. трад. 孫子兵法, спр. 孙子兵法, піньїнь: Sūn Zǐ bīngfǎ, акад. Суньцзи бінфа, буквально «Закони війни учителя Суня») — стародавній китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго в VI—V ст. до н. е.
Автор | Сунь-цзи |
---|---|
Назва мовою оригіналу | 孫子兵法 |
Мова | давньокитайська мова |
Серія | Сім класичних військових творівd |
Тема | воєнне мистецтво |
Жанр | військова література |
Видано | 500—200 до Р.Х. |
Видано українською | 2015 |
Перекладач(і) | Григорій Латник (2014) Сергій Лесняк (2015) Ганна Литвиненко (2016) |
|
Трактат, окрім китайців, використовували у своїх діях полководці Такеда Сінген[1], Во Нгуен Зіап[2][3]; він використовується під час військового навчання в армії США[4], у тому числі у військово-морських силах[5].
Сунь Цзи вважав війну необхідним злом[6]. Війну бажано вести швидко, щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів.
Сунь Цзи наголошував на позиціюванні у військовій стратегії. Рішення про вибір певної позиції для армії має базуватись на двох об'єктивних умовах — фізична обстановка та суб'єктивні переконання інших опозиційних протиборних гравців у цій обстановці. Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи по розробленому списку завдань, але скоріше, що це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються. Планування працює у контрольованих обставинах, але у змінних обставинах плани опонентів входять у зіткнення, що створює несподівані ситуації.
Трактат складається з 13-и частин, у кожній з яких розглядається один аспект ведення війни. Вважається, що трактат був провідним підручником із військової стратегії та тактики свого часу. Описані в трактаті принципи та ідеї зберігають свою актуальність не тільки для військової справи, а й для інших видів людської діяльності, в яких існує протиборство, й необхідно здійснювати стратегічне планування, зокрема в бізнесі та менеджменті.
«Мистецтво війни» — найдревніший трактат із військової стратегії в історії, найбільш знаменитий та впливовий із «Семи класичних військових творів». Сунь Цзи підкреслював важливість правильного вибору позиції у військовій стратегії. Вибір позиції зумовлений як об'єктивними фізичними умовами на місцевості, так і знанням про суб'єктивні особливості супротивників. Уміле планування передбачає швидке реагування на зміну положення, при цьому внаслідок зіткнення планів супротивників створюються складні й несподівані ситуації.
1772 року «Мистецтво війни» було перекладено французькою мовою єзуїтським місіонером Жаном Жозефом Марі Аміо[en].
Загальна ідеологія Сунь Цзи суміщає в собі конфуціанські засади підтримки соціального гомеостазису з даоською діалектикою вселенського Дао, космічним циклізмом школи їнь-ян, легістською «політологією» і управлінським прагматизмом моїстів. Цей синтез, який подає війну (бін), з одного боку як «велику державну справу», «підґрунтя життя та смерті, шлях (дао) існування та погибелі», а з іншого боку — як «шлях обману», узагальнено у 5 принципах:
Дані принципи повинні бути реалізовані шляхом 7 «передумов»:
В подальшому ця діалектика вірності та обману, сили і слабкості, войовничості і миролюбності стала однією з основних методологем традиційної китайської культури, мистецтва стратагем.
Війна у Сунь Цзи розглядається як органічне ціле, починаючи з дипломатії та мобілізації, і закінчуючи шпигунством. Ніколи не можна забувати про ціль війни — зробити так, щоб населення процвітало та було лояльним до правителя.
Ідеальна перемога — підкорення інших держав дипломатичними методами, без вступу у воєнні дії. Тому необхідно вести активну дипломатію, руйнувати союзи противника та ламати його стратегію.
Сунь Цзи постійно підкреслює, що воєнні дії це дороге заняття, яке приносить збиток державі та бідування народу. Тому війна повинна бути швидкою, ефективною і мобільною. Затягувати війну негуманно по відношенню до народу.
В основі концепції Сунь Цзи лежить управління ворогом, яке створює можливості легкої перемоги. Треба заманювати ворога у пастки та уникати зіткнення з підготовленими силами противника. Необхідний нерівномірний розподіл сил, стратегічна концентрація.
Необхідно зібрати інформацію про місцевість та діях противника і при цьому приховувати свої дії. Будь-яка оплата діяльності шпигунів обійдеться дешевше ніж утримання армії. Тому не можна шкодувати грошей на шпигунство й підкуп.
Сунь Цзи неодноразово підкреслює необхідність дисципліни у військах і підтримання духу (ци). Необхідно створювати ситуації, у яких дух війська міцніє, та уникати таких, де армія втрачає волю.
«Мистецтво війни» складається з 13 розділів:
Традиційно авторство приписується напівлегендарному воєначальнику і стратегу Сунь Цзи (VI—V ст. до н. е.). Трактат, відповідно довгий час датувався кінцем VI — початком V ст. до н. е. (514—495, можливо, 510). Знайдений 1972 року у похованні початку епохи Хань (206 рік до н. е. — VIII ст н. е.) новий розширений варіант Сунь-цзи дає підстави датувати його створення другою половиною V ст. до н. е. (453—403). Однак результати ряду досліджень, що проведено за останні 30 років як китайськими так і західними вченими вказують на те, що трактат скоріш за все було створено реальною історичною особою, полководцем Сунь Бінем, який жив у Царстві Ци в IV ст. до н. е. (приблизно 380—325 роки до н. е.) в період Воюючих царств.[7]
Сучасний канонічний текст було сформовано на рубежі II—III ст. н. е., базовим є його офіційне видання XI ст. зі зведеним коментарем 10 авторів II—XI століть, що пов'язано з введенням воєнного семикнижжя у систему державних іспитів.
Перед тим як археологами у квітні 1972 року було віднайдено версію, записану на бамбуковому згортку, загальновживаною версією «Мистецтва війни» був «Коментар до стратегій Сунь Цзи», написаний Цао Цао, засновником царства Вей.[8] У передмові він написав, що попередні коментарі не були сфокусовані на ідеях, що є самою суттю книги.
Після винайдення друкарського верстату «Мистецтво війни» (з коментарями Цао Цао) було надруковано у військовому підручнику разом з шістьма іншими книгах зі стратегії, які разом відомі як Сім класичних військових творів (武經七書 / 武经七书). Сьогодні існує більш ніж 30 версій книги з різними коментарями оскільки вона була обов'язковим матеріалом у військових підручниках з часів династії Сун.
Книга Суй перелічує сім книг, у яких автором вказаний Сунь Цзи. Коментар Ду Му також містить коментар Цао Цао. «Мистецтво війни» Лі Джінґа позиціюється як перегляд стратегій учителя Суня. Коментарі Цао Цао, Ду Му та Лі Квана було перекладено на тангутську мову ще до 1040 року. Іншими коментарями, що згадуються офіційними літописами є «Військові стратегії Сунь Цзи» автора Шен Ю (176—204), «Копії військових стратегій Сунь Цзи» автора Їа Ксу та «Військові стратегії Сунь Цзи» авторів Цао Цао та Ван Ліня.
Рядки з книги зустрічаються у сучасних китайських щоденних ідіомах та фразах, як останній рядок Глави 3:
Це коротко відображено та сконцентровано у сучасній китайській приказці:
Загальні приклади можна також у вживанні англійською мовою, як рядок 18 у Главі 1:
Це й було скорочено до найбільш основної форми та відобразилося у сучасній англійській приказці:
У багатьох східноазійських країнах «Мистецтво війни» було частиною екзаменаційної програми для потенційних кандидатів на військову службу. Існує багато перекладів.
Протягом періоду Сенґоку у Японії даймьо по імені Такеда Сінґен (1521—1573) кажуть став майже непереможним у всіх битвах не покладаючись на вогнепальну зброю оскільки він вивчав «Мистецтво війни».[9] Книжка навіть надихнула його на його відомий бойовий штандарт (прапор, хоругва) «Фюрінказан» (Вітер, ліс, вогонь і гора), що означає швидкий як вітер, тихий як ліс, безжалісний як вогонь та непорушний як гора.
Перекладач Самюель Ґріфіт продає главу книги «Сунь Цзи та Мао Цзедун», де згадується, що «Мистецтво війни» вплинуло на твори Мао «На партизанську війну», «На затяжну війну» та «Стратегічні проблеми китайської революційної війни» та включає цитату Мао: «Ми не повинні недооцінювати висловлювання в книзі Сунь Ву Цзи, великого військового експерта стародавнього Китаю, 'Знай свого ворога та знай себе і ти зможеш провести тисячу битв без поразок'».[9]
Протягом В'єтнамської війни деякі офіцери В'єтконгу вивчали «Мистецтво війни», та, кажуть, могли цитувати напам'ять цілі розділи книги.
Генерал Во Нгуен Зіап успішно застосовував тактику, яка описана у «Мистецтві війни», під час битві при Д'єнб'єнфу, яка закінчила французьке панування в Індокитаї та привела до договору, який розділив В'єтнам на північний та південний. Генерал Во Нгуен Зіап, в подальшому військовий організатор, який стояв за перемогами над американською армією у В'єтнамі, палко вивчав та застосовував ідеї Сунь Цзи. Американська поразка в тій війні більш ніж будь-що інше привернуло увагу лідерів американської військової теорії до Сунь Цзи.[10][11]
Фінський польовий маршал Маннергейм та генерал Аксель Аіро були палким читачами «Мистецтва війни». Вони обидва читали цю книгу французькою мовою, Аіро тримав французький переклад книги на нічному столику у своєму штабі.
Міністерство армії США через свій коледж командного та генеральського складу вказувало всім підрозділам утримувати бібліотеки при відповідних штабах для продовження вивчення особовим складом «Мистецтва війни». «Мистецтво війни» зазначається як приклад робіт, які повинні бути у кожній окремій частині, а офіцери-особісти за результатами прочитання зобов'язані готувати короткі довідки для презентацій для інших офіцерів.[12]
«Мистецтво війни» застосовується у багатьох сферах цілком не пов'язаних з військом. Більшість тексту є про те, як вести війну без власне бойових дій: книга дає поради як перехитрити свого противника так, що фізична битва буде непотрібною. У зв'язку з цим книга знайшла застосування як тренувальний посібник для багатьох змагальних сфер, які не залучають власне бій.
Існують бізнес книжки про застосування їх уроків до офісної політики та корпоративної стратегії.[13][14][15] Багато японських компаній вимагають, щоб цю книгу читали їхні ключові посадові особи.[16] Ця книга також популярна серед західних бізнес менеджерів, які звертаються до неї за натхненням та порадою про те як перемагати у змагальних бізнес ситуаціях. Вона також застосовується до сфери освіти.[17]
«Мистецтво війни» є також предметом юридичних підручників[18] та статей по судовому процесу, включно з тактикою переговорів та судовою стратегією.[19][20][21][22]
«Мистецтво війни» крім того застосовується у сфері спорту. Відомо, що тренер з Національної футбольної ліги США Біл Белічік читав цю книгу та застосовував її уроки для отримання ідей в підготовці до ігор.[23] Тренери з австралійського крікету так і з Бразильської футбольної асоціації Луїс Феліпе Сколарі та Карлос Альберто Парейра читали текст. Сколарі змусив Бразильську збірну на Чемпіонаті світу з футболу 2002 року вивчати старовинний твір під час їхньої успішної кампанії.[24]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.