Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Меморіальне братське кладовище радянських воїнів — цвинтар учасників другої оборони і визволення Севастополя розташований в селищі Дергачах у Севастополі на 6-му кілометрі Сімферопольського шосе.
Меморіальне братське кладовище радянських воїнів | |
---|---|
вхід | |
Інформація про цвинтар | |
44°34′48″ пн. ш. 33°35′14″ сх. д.H G O | |
Країна | Україна |
Розташування | Севастополь |
Відкрито | 1941 |
Статус | військовий цвинтар[d] меморіал і пам'ятка історії |
Охоронний статус | об'єкт культурної спадщини Росіїd |
Площа | 1,6 га |
Адреса: 6-й км Севастопольського шосе | |
Некрополь займає площу 1,6 га і умовно ділиться на два сектори: лівий і правий. На багатьох індивідуальних похованнях художні надгробки виконані за проектами скульпторів К. Г. Кошкіна, С. О. Чижа, О. Р. Сухої, архітекторами А. Л. Шеффером, І. А. Галицьким та іншими[1].
Цвинтар виник у період оборони міста у 1941–1942 роках. Спочатку там відбувалися поховання воїнів 8-ї бригади морської піхоти. Після німецько-радянської війни на ньому відбулося перепоховання учасників оборони і визволення Севастополя із Алсу, району Сухої річки, Інкермана, Мекензієвих гір, мису Херсонесу та інших місць, де йшли бої.
У 1953 році некрополь був благоустроєний за проектом архітектора В. П. Петропавловського. Вхід оформлений пропілеями з пілонами у вигляді рельєфного зображення схилених знамен з написами російською мовою:
Букви накладні, металеві (латунь)[1].
У 1975–1983 роках була проведена реконструкція кладовища (архітектор В. М. Артюхов, інженер Е. В. Венікеєв). Організовано 16 братських могил, огорожених гранітними бордюрними плитами з прізвищами загиблих воїнів. У центрі кладовища споруджено обеліск з інкерманського каменю, облицьований альмінською плиткою, з рельєфним зображенням медалі «За оборону Севастополя», написом «Вічна Слава» і морський символікою. Основа — червоний граніт. Висота обеліска — 12,0 метрів[1].
Лівий пілон |
Обеліск |
Правий пілон |
На цвинтарі похований командир 8-ї бригади морської піхоти полковник Павло Горпищенко, тому некрополь севастопольці називають «Кладовищем Горпищенка», юні партизани Юрій Рацко (кенотаф) і Вілор Чекмак, розвідник Федір Волончук, командири бригад і дивізій (зокрема Олексій Потапов), ветерани німецько-радянської війни. Серед похованих 17 Героїв Радянського Союзу.
Поховання померлих ветеранів війни проводяться до теперішнього часу, в основному учасників боїв за Севастополь. На 1 серпня 1992 року на обліку 251 могила, в тому числі 106 братських[1].
|
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.