![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/62/Meles_River_bayrakli_%25C4%25B0zmir.jpg/640px-Meles_River_bayrakli_%25C4%25B0zmir.jpg&w=640&q=50)
Мелес (річка)
річка в Туреччині / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Мелес (тур. Meles Çayı) — невелика берегова річка в Малій Азії, в Лідії. Бере початок в 18 км на південь від сучасного міста Ізміра в Туреччині, на південному схилі Кадіфекале (в давнину Пагос, дав.-гр. Πάγος), перетинає територію Ізміра і впадає в Ізмірську затоку. Наближаючись до Ізміру Мелес ділиться на два рукави, один з яких перетинає передмістя. Трішки нижче розподілу на рукави перекинутий мальовничий «міст караванів», а приблизно в 5 км нижче за течією долина річки пересічена двома античними акведуками (Kızılçullu Su Kemerleri), покритими травертином[1]. Поблизу гирла річку перетинає сучасний автомобільний міст.
Мелес | |
---|---|
38°26′26″ пн. ш. 27°10′06″ сх. д. | |
Витік | |
• координати | 38°18′57″ пн. ш. 27°07′09″ сх. д. |
Гирло | |
• координати | 38°26′26″ пн. ш. 27°10′06″ сх. д. |
Країни: | ![]() |
Регіон | Ізмір |
![]() | |
![]() |
Арковий (з однієї кам'яної плити) «міст караванів» через річку Мелес датується 850 роком до н. е. і є найдавнішим мостом, який використовується до цього часу[2]. Міст караванів відвідували композитор Огінський[3] і співак Шаляпін[4] під час візиту в Смирну.
У давнину річка називалася Меле (Меліт[5], лат. Meles, дав.-гр. Μέλης). При джерелах Мілета в печері Гомер ніби писав свої пісні; звідси й прізвисько Мелесіген[6] (Μελήσιγενής)[7] — «народжений Мелетом»[8], також «мелетські твори» (Meleteae chartae). Затока, в яку впадала річка, називався Мелетською (Μελήτου κόλπος)[9]. Згідно Псевдо-Геродоту («Життя Гомера») мати Гомера Крефеїда була мешканкою еолійського міста Кими і народила Гомера на річці Меле. Псевдо-Плутарх[10], Піндар і Стесімброт[11] повідомляють, що батьками Гомера були річковий бог Меле і німфа Крефеїда в Смирні. Після того, як Мелесіген (або Мелесіанакт) осліп, його стали звати «гомером», як називали сліпців на еолійському діалекті давньогрецької мови. Згідно з іншим життєписам Ὅμηρος означало «заручник»[12].
Страбон повідомляє, що річка текла неподалік від стін Смирни. У Смирні був культ Гомера. Існував Гомерій — чотирикутний портик з храмом Гомера і його дерев'яною статуєю[13]. Також в Смирні мідна монета чеканилася, звана гомерієм[5].