![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/69/Pantacle_Martinisme.jpg/640px-Pantacle_Martinisme.jpg&w=640&q=50)
Мартінізм
форма християнського містицизму та езотеричного християнства / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Мартінізм (фр. Martinisme, англ. Martinism, нім. Martinismus, рос. мартинизм) — ініціатична школа Західної Традиції, філософської та езотеричної думки, споріднена з християнською містикою, напрямок містичного та езотеричного християнства, чия доктрина описує спосіб повернення в Божественне за допомогою Реінтеграції, або духовного просвітлення, що досягається під час сердечної молитви[1][2][3] та сукупність Християнських Лицарських Орденів.
Мартінізм | |
---|---|
L'Ordre Mariniste | |
![]() Символ мартінізму — Пантакль, від грецького слова «пан» πᾶν — все, Слід відрізняти від «пентакль», який походить від слова «пента» — п'ять | |
Заснування | 1887-1891 |
Засновник: | Gérard Anaclet Vincent Encausse Жерар Анаклет Вінсент Анкосс (псевдонім Папюс, або доктор Папюс) |
Країни: | Бенін, Бразилія, Конго, Франція, Габон, Італія, Японія, Ліван, Парагвай, Кот-д'Івуар, Сан-Домінго, Шотландія, Іспанія, Того, Україна, США |
Кількість членів: | до 1000 членів у світі |
Голова: | Grand Maitre de L'Ordre Martiniste — Великий Магістр Ордену Мартиністів Andre Gautier |
Органи управління: | Організація керується Радою Директорів. Штаб квартира в місті Париж |
Офіційний сайт: | http://www.ordre-martiniste.org https://www.ordre-martiniste.com |
Слово «мартінізм» походить від власних імен Мартінеса де Паскуалі «Martinès» та Луї Клода де Сен-Мартена «Saint-Martin».
Як містична традиція, спочатку мартінізм належав до системи вищих ступенів посвяти, яку заснував Мартінес де Паскуаллі (Паскуаліс) близько 1740 року у Франції, а потім розвинули в двох різних формах його учні Луї Клод де Сен-Мартен і Жан-Батист Віллермоз[4].
Мартінізм — спільна назва двох цих відмінних одна від одної доктрин, а також «Ордена Мартіністів», що його заснували 1887 року Огюст Шабосо і Жерар Анкосс (Папюс).
Такий заплутаний поділ мартінізму на кілька традицій ще не існував у XVIII столітті. Пізніше мартінізмом стали називати як вчення Мартінеса де Паскуаллі, так і вчення Луї Клода де Сен-Мартена, а також роботи самого Сен-Мартена, які інспірував де Паскуаллі[5][6][7].