Маліков Валерій Васильович

Вале́рій Васи́льович Ма́ліков (*30 березня 1942, Маріуполь — †31 грудня 2016, Київ) — генерал-полковник, Голова Служби безпеки України (12 липня 1994 — 3 липня 1995). Державний службовець 1 рангу^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маліков.

Маліков Валерій Васильович
2-й Голова Служби безпеки України
12 липня 1994 — 3 липня 1995
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Марчук Євген Кирилович
Наступник	Радченко Володимир Іванович
Народився	30 березня 1942(1942-03-30) Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	31 грудня 2016(2016-12-31)[1] (74 роки) Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Країна	Україна
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1971)
У шлюбі з	Євгенія Вікторівна
Діти	дочка Ольга
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографічні відомості

Меморіальна дошка у Харкові

Народився 30 березня 1942 року в м. Маріуполь тогочасної Сталінської (тепер Донецької) області.

Закінчив Харківський державний університет (1971), економіст; Вищі курси КДБ СРСР (1971); курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989).

• 1959—1961 — оператор Ждановської газорозподільної станції, м. Маріуполь (Жданов).
• 1961—1964 — служба в армії.
• 1964—1970 — робота в громадських організаціях, м. Харків.

З 1970 — в КДБ УРСР на оперативних і керівних посадах:

• черговий офіцер,
• 1971—1980 — оперуповноважений, начальник підрозділу управління КДБ в Харківській області, м. Харків.
• 1980—1984 — заступник начальника 9-ї служби КДБ УРСР.
• 1984—1988 — заступник, перший заступник начальника Управління кадрів КДБ УРСР.
• 03.1988 — 11.1991 — начальник Управління КДБ УРСР по Черкаській області.
• З 11.1991 — заступник Голови Служби національної безпеки України.
• З 01.1992 — заступник Голови СБУ — начальник управління СБУ в Києві і Київській області^[3].
• З 12.1992 — 1-й заступник Голови СБУ.
• 12.07.1994 — 03.07.1995 — Голова СБУ^[4][5].
• 7.1995 — 6.1996 — радник Прем'єр-міністра України^[6][7].
• 1996—1997 — головний консультант, Секретаріат ВР України.
• 24 квітня 1997 року призначений Верховною Радою України на посаду Першого заступника Голови Рахункової палати^[8]. 17 червня 2004 року звільнений Верховною Радою України з посади Першого заступника Голови Рахункової палати у зв'язку із закінченням терміну повноважень^[9][10].

З січня 2006 по червень 2015 року обіймав посаду радника Голови СБУ. Звільнився з роботи через погіршення стану здоров'я.

Помер у Києві після тривалої тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі біля могили науковця Анатолія Павленка.

У березні 2017 року зусиллями благодійної організації ветеранів СБ України про екскерівника Служби видано книжку спогадів «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя»^[11].

У Харкові встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку, в якому мешкав Маліков, за адресою: вулиця Культури, 23^[12].

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (2012)^[13]
• Орден «Знак Пошани» (1985)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2002)
• Нагрудний знак «Почесна зірка Служби безпеки України» (2006)
• Нагрудний знак «За доблесть» (2013)
• Медаль «За мужність і відвагу» (2007) і ще 7 відомчих заохочувальних відзнак (медалей)
• Відзнака «Холодна зброя» (2009, 2010)
• Нагрудний знак «Хрест доблесті» II ст. (2008)
• Нагрудний знак «Відзнака Інспекторського управління Служби безпеки України» (2013)
• Нагрудний знак «Хрест пошани» (2008)^[14]

Примітки

1. СБУ з сумом сповіщає, що пішов з життя колишній Голова Служби Валерій Маліков — 1991.

   d:Track:Q615811
2. Указ Президента України від 9 вересня 1997 року № 968/97 «Про присвоєння рангів державних службовців»
3. Указ Президента України від 27 січня 1992 року № 56/92 «Про призначення керівного складу в Службі національної безпеки України»
4. Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1994 року № 88/94-ВР «Про призначення Голови Служби безпеки України»
5. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 550/95 «Про увільнення В. Малікова з посади Голови Служби безпеки України»
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 1995 року № 491 «Про призначення Малікова В.В. радником Прем'єр-міністра України».
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1996 року № 591 «Про увільнення Малікова В.В. з посади радника Прем'єр-міністра України».
8. Постанова Верховної Ради України від 24 квітня 1997 року № 232/97-ВР «Про призначення членів Рахункової палати»
9. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1793-IV «Про звільнення членів Рахункової палати»
10. Офіційний сайт Рахункової палати України. Маліков Валерій Васильович. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
11. Видано книжку спогадів про колишнього голову СБУ Валерія Малікова. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
12. В Харькове открыли мемориальную доску экс-руководителю СБУ Валерию Маликову. Лента новостей Харькова. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
13. Указ Президента України від 23 березня 2012 року № 208/2012 «Про відзначення державними нагородами України співробітників Служби безпеки України»
14. Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков /автори-упор. О. Ф. Бєлов, А. М. Бєляєв, С. В. Шевченко. З нагоди 75-річчя. — К. : СБ України ; Нац. акад. СБ України, 2017. — С. 7.

Джерела

• Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков /автори-упор. О. Ф. Бєлов, А. М. Бєляєв, С. В. Шевченко. З нагоди 75-річчя. — К. : СБ України ; Нац. акад. СБ України, 2017. — 164 с. — ISBN 978-966-8916-68-7.
• довідник «Хто є хто в Україні»; видавництво «К. І. С.» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Рахункової палати України. Маліков Валерій Васильович [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

• Маліков[Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Попередник:	2-й Голова Служби безпеки України 12 липня 1994 — 3 липня 1995	Наступник:
Марчук Євген Кирилович		Радченко Володимир Іванович