Магнетизм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Магнети́зм — форма взаємодії «рухомих» електричних зарядів, яка здійснюється на відстані за допомогою магнітного поля. Поряд з електрикою, магнетизм — один із проявів електромагнітної взаємодії.
Магнетизм — це клас фізичних явищ, зумовлених магнітними полями. Електричні струми і магнітні моменти елементарних частинок породжують магнітне поле, яке діє на інші струми та магнітні моменти. Найбільш знайомі ефекти відбуваються у феромагнітних матеріалах, які дуже притягуються магнітними полями і можуть намагнічуватися, перетворюючись на постійні магніти, та самі створювати магнітні поля. Лише деякі речовини є феромагнітними; найбільш поширеними є залізо, кобальт і нікель та їхні сплави, як от сталь. Приставка "феро" стосується заліза, оскільки постійний магнетизм вперше спостерігався в залізняку, формі природної залізної руди, званої магнетитом, Fe3O4.
Хоча феромагнетизм охоплює більшість виявів магнетизму, що зустрічаються в повсякденному житті, на всі інші матеріали деякою мірою, впливає магнітне поле, а також деякі інші види магнетизму. Парамагнітні речовини, наприклад алюміній і кисень, слабко притягуються до прикладеного магнітного поля; діамагнітні речовини, як от мідь і вуглець, слабко відштовхуються; тоді як антиферомагнітні матеріали, як от хром і спінове скло, мають більш складний зв'язок з магнітним полем. Сила магнетизму на парамагнітні, діамагнітні і антиферомагнітні речовини, зазвичай занадто слабка, щоб її можна було відчути, тож її можна виявити лише лабораторними приладами, тож в повсякденному житті ці речовини часто називають немагнітними.
Магнітний стан (або магнітна фаза) матеріалу залежить від температури та інших змінних умов, як от тиск і прикладене магнітне поле. Речовина може проявляти більше ніж одну форму магнетизму, у разі зміни умов. Можливе як намагнічування, так і розмагнічування магніту. Пропускання змінного струму або удар по нагрітому магніту в напрямку схід-захід, це способи розмагнічування магніту.