Лінгвістична семантика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лінгвістична семантика (грец. semantikos - те, що позначає) – розділ мовознавства, що вивчає план змісту мови, значення та смисл її одиниць у мові й мовленні[1]. Становлення цієї науки відбулося ще у XIX ст. У 1825 р. німецький лінгвіст X. Райзіг у своїх лекціях у Галле запропонував назвати науку про значення семасіологією (від гр. semasia - значення). У 1839 р. його учень Ф. Хаазе опублікував ці лекції і таким чином термін «семасіологія» увійшов до наукового вжитку мовознавчих студій. Лінгвісти пропонували й інші позначення цієї галузі: сематологія (С. Коллін) й семологія (А. Норен). Термін «семантика» був уведений пізніше, у 1883 р. французьким дослідником М. Бреалем, від фр. la semantique. Дещо раніше, у 1878 році, він ужив цей термін у приватному листі до А. де Губернатиса.
![]() | Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Семантика, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з листопада 2022. |