Loading AI tools
американська музикантка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ліза Фішер (англ. Lisa Fischer; нар. 1 грудня 1958) — американська співачка та автор пісень. Її дебютний альбом «So Intense» вийшов у 1991 році, хіт-сингл із нього «How Can I Ease the Pain» отримав премію Греммі. Фішер — бек-вокалістка низки відомих артистів, включаючи Стінга, Лютера Вандросса та Тіни Тернер; гастролювала з The Rolling Stones з 1989 по 2015 рік.
| Ліза Фішер | |
|---|---|
| англ. Lisa Melonie Fischer | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | англ. Lisa Melonie Fischer |
| Дата народження | 1 грудня 1958 (65 років) |
| Місце народження | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Роки активності | 1983 — тепер. час |
| Громадянство | США |
| Професії | авторка-виконавиця, гітаристка, вокалістка, поетеса-піснярка, студійна виконавиця, сесійна музикантка |
| Освіта | Вища школа музики і мистецтва |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | гітара |
| Жанри | рок-музика, поп, ритм-енд-блюз, соул, Фрістайл і freestyle musicd |
| Псевдоніми | Xēna |
| Лейбли | Elektra Records |
| lisafischermusic.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Фішер народилася в районі Форт-Грін в Брукліні, Нью-Йорк[1]. Мати народила її у 16 років, а до 19 років у сім’ї було вже троє дітей. Фішер згадувала про те, що співала з матір'ю (домогосподаркою), батьком (складським працівником і охоронцем) і двома молодшими братами[2]. Вона відвідувала Вищу школу музики та мистецтв на Манхеттені[3]. Коли їй було 14 років, батько залишив сім'ю, у 17 років померла мати[4].
В інтерв'ю Крістіану Вікане з PopMatters Фішер заявила, що в ранньому дитинстві на неї вплинули Фреда Пейн, Марвін Гей та Мелба Мур та інші[5]. За роки до початку сольної кар’єри вона відзначила значний вплив чорношкірої ЛГБТ-спільноти, зокрема, у створенні сценічного образу[6].
У 1983 році під сценічним псевдонімом Xēna Фішер випустила бі-бой класику “On the Upside”[7]. У 1984 році клубний трек, який вона записала під назвою “Only Love (Shadows)”, був представлений у фільмі Біт Стріт[8], а пізніше опублікований у 1995 році як частина збірки The Best of Criminal Records від Hot Productions. Фішер розпочала музичну кар'єру, підтримуючи інших виконавців на бек-вокалі як Мелба Мур і Біллі Оушен. Вона працювала з багатьма іншими відомими співаками як сесійна вокалістка і сайдмен. Супроводжувала Лютера Вандросса, з яким познайомилася через спільного знайомого хореографа Брюса Уоллеса, який попросив її прийти до його агентства на прослуховування[9]. Потім Фішер подорожувала з ним у його турах і співала на його альбомах до самої смерті Вандросса, на додаток до інших відомих музикантів, включаючи Чаку Хана, Тедді Пендерграсса та Роберту Флак[4].
Фішер продовжувала кар'єру сесійної співачки та супроводжувала The Rolling Stones у турі з 1989 року. Під час турів з Rolling Stones в неї були сольні партії в кількох піснях, у тому числі «Monkey Man, і «Gimme Shelter», які демонструють її вокальний талант.
Пік сольній кар'єри Фішер припав на 1991 році з випуском пісні «How Can I Ease the Pain» з її альбому So Intense, яка зайняла перше місце в хіт-параді R&B і виграла премію Греммі за найкраще жіноче вокальне виконання в стилі R&B у 1992 році[10]. Альбом приніс три позиції у найкращих 20 R&B хітах і досяг 5-го місця в чарті Top R&B/Hip-Hop Albums і 100-го місця в чарті Billboard 200. У фільмі «20 Feet From Stardom» премія Греммі Фішер за її хіт-сингл збирає пил на полиці. Фішер сказала, що вона "просто не знає, що з цим робити". Хоча Фішер досягла успіху зі першим альбомом, наступний сольний студійний альбом не був випущений, оскільки спроба створити другий альбом провалилася через «енергетичні зрушення»[11].
Фішер записувався в різних проєктах, включаючи вокал у баладі "Colors of Love", яка була включена в саундтрек до фільму Made in America[12]. Фішер каже, що причиною її рішення припинити сольну кар'єру після випуску дебютного альбому була її схильність до бек-вокалу, а не до сольного виконання[13]. У статті 2013 року Фішер порівняла резервний спів із «камертоном»[14] і зазначила, що вона відкидає ідею невдоволення та теорію постійного прагнення до чогось більшого, створюючи музику та підтримуючи інших виконавців[2]. У 1992 році Фішер поїхала до Японії, щоб виступити на концерті Earth Voice з Лі Рітенором, Філом Перрі, Боббі Колдуеллом, Брендою Рассел, Джеймсом Інгремом, Майклом Макдональдом, Анітою Бейкер та іншими. Під час концерту Фішер заспівала хіт 1991 року «How Can I Rease The Pain» і виступила на бек-вокалі для своїх колег-музикантів.
У серпні 1996 року Фішер дебютувала в театрі у позабродвейській виставі «Народжена співати!», хроніці життя та кар'єри вигаданої суперзірки госпелу Доріс Вінтер[15]. У останній частині серіалу «Мама, я хочу співати!» цієї трилогії Фішер знялася у головній ролі Доріс Вінтер, і була у ролі цього персонажа, коли збирала компанію співаків для глобального туру World Peace and Harmony Tour[16].
Фішер продовжувала працювати, виконуючи фоновий вокал і пишучи пісні для інших виконавців, включаючи Анан Вегу. Гастролювала з Тіною Тернер у турі Twenty Four Seven. Це був найприбутковіший у світі тур 2000 року. Ліза була представлена у випуску журналу Jet Magazine від 14 квітня 2008 року «Where Are They Now?»[17]. У 2009 році Фішер завершила гастрольний тур з Тіною Тернер у турі Tina!: 50th Anniversary Tour і була представлена на концертному DVD-CD Тернер під назвою Tina Live. У виконанні Tina!: 50th Anniversary Tour Фішер і Тернер разом заспівали «It’s Only Rock 'n Roll (But I Like It)»; після того, як Тернер пішла зі сцени, Фішер завершила пісню соло.
Фішер співала на альбомі Стінга If on a Winter's Night... як бек-вокалістка. У вересні 2009 року Стінг і його група з Фішер виступили в Даремському соборі. Репетиції, а також концерт доступні на DVD. Закулісний документальний фільм про цю подію створений спільно BBC і показаний 29 грудня того ж року. Вона з'явилася на джазовому фестивалі CareFusion Newport у 2010 році в Ньюпорті, штат Род-Айленд, з джазовим трубачем Крісом Ботті. Далі гастролювала з Ботті до 2010 року[18], в тому числі виступала щовечора як запрошена вокалістка під час щорічних святкових виступів трубача в джаз-клубі Blue Note в Нью-Йорку. Фішер залишалася запрошеною артисткою з групою Ботті у 2011 році[19] й продовжувала з'являтися на їхніх концертах 2012 року.
У 2012 році Фішер приєдналася до Rolling Stones у турі 50 & Counting Tour у жовтні 2012 року та гастролювала з гуртом світом до липня 2013 року[20].
У 2013 році Фішер приєдналася до рок-групи Nine Inch Nails як бек-вокалістка у турі Tension 2013[21].
Фішер — одна з артисток, які знялися у документальному фільмі За 20 футів від того, щоб стати зіркою (2013), що отримав Оскар[5]. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі Санденс, стрічка вийшла в прокат 21 червня 2013 року[22]. Документальний фільм висвітлює образи бек-співаків, архівуючи усні історії таких артистів, як Меррі Клейтон і Дарлін Лав, та їхній досвід в американській музичній індустрії[23]. У 2015 році фільм отримав премію Греммі за найкращий музичний фільм, при цьому нагорода була вручена представленим артистам, а також виробничій групі[24].
У 2014 році Фішер знову об'єдналася з багатьма бек-співаками фільму включаючи Дарлін Лав, Меррі Клейтон і Джудіт Гілл, щоб заспівати національний гімн на 100-му Rose Bowl в Пасадені, Каліфорнія[25].
У 2014 році Фішер розпочала сольний тур у супроводі групи Grand Baton[26], виступаючи в Сполучених Штатах, Канаді, Європі, Азії, Австралії та Новій Зеландії[27][28][29][30]. Того ж року в пресрелізі було оголошено, що Фішер співпрацюватиме з виконавцем Біллі Чайлдсом над студійним проєктом про Лауру Найро[31]. У 2015 році, повернувшись до сольної кар'єри, Фішер дала шість концертів у The Jazz Standard у Нью-Йорку[32].
У 2015 році разом зі своїм музичним керівником, композитором, аранжувальником і піаністом Джей Сі Майлардом, співпрацювала з хореографом Алонзо Кінгом над створенням музично-танцювального ансамблю під назвою The Propelled Heart для балету Alonzo King LINES. Прем'єра The Propelled Heart відбулася в Центрі мистецтв Йерба Буена в Сан-Франциско 6 листопада 2015 року[11]. У вересні 2017 року Фішер знову виконала роль у The Propelled Heart в театрі Квай-Цінг у Гонконзі[33]. Програма повернулася до Центру мистецтв Yerba Buena в районі SF Bay Area в листопаді 2017 року на честь 35-ї річниці балету LINES[34].
На додаток до співпраці з Кінгом, у 2016 році Фішер виступила вокально в трьох проєктах, номінованих на Греммі, включаючи Louie Vega Starring...XXVIII з Лу Вега та The Elements of Life[35]; Sing Me Home з Yo-Yo Ma, The Silkroad Ensemble і Грегорі Портером[36]; а також New York Rhapsody з Ленгом Ленгом і Джеффрі Райтом[37]. У лютому 2018 року вокальні виступи Фішера були представлені в презентації HBO Film Notes From The Field, написаної та спродюсованої драматургом Анною Дівер Сміт[38].
Фішер і Grand Baton співпрацювали з The Seattle Symphony у програмі Just A Kiss Away у лютому 2018 року, в якій оркестрово було відтворено гімни рок-музики, такі як «Gimme Shelter» The Rolling Stones[39]. Оркестрові аранжування були написані Крісом Уолденом.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
