Любко Дереш

Лю́бко Де́реш (повне ім'я: Любомир Андрійович Дереш; нар. 10 серпня 1984, Пустомити, Львівська область, Українська РСР) — сучасний український письменник^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Дереш.

Любко Дереш
Любко Дереш
Ім'я при народженні	Любомир Андрійович Дереш
Народився	10 серпня 1984(1984-08-10) (40 років) Пустомити, Львівська область, УРСР
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, публіцист
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Роки активності	з 2001
Напрямок	молодіжний постмодернізм
Жанр	роман
Magnum opus	Культ (2001) Архе (2005)
Нагороди	Золотий письменник України
Любко Дереш у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Навчався у середній школі № 2 м. Пустомити, потім закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету (спеціальність «Облік і аудит»).

Любко Дереш під час своєї лекції 17 травня 2015 у Музеї книги

Перша публікація — роман «Культ» у часописі «Четвер» (2002) (у 18 років). Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002; написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007).

Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року. У 2009 році роман Дереша «Культ» видано французькою у видавництві «Сток».

З листопада 2007 року планував очолити^[2] російськомовний часопис «Кофе с молоком», розрахований на поширення у вагонах залізниці, але в 1-му номері журналу^[3] головним редактором вказано іншу людину.

Любко Дереш — один із найвідоміших сучасних українських авторів. Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з їхнього життя. Автор намагається правдиво показати життя героїв, тому у творах використовує розповсюджений сучасний сленг та лайливі слова. У деяких уривках сюжет містить містичні елементи і враження підлітків, які перебували під впливом галюциногенних препаратів.

З 2008 року вів програму «Книжкова полиця» на телеканалі КРТ.

Роман «Голова Якова» (підзаголовок — «Як стати Богом і не заплакати»), над яким Дереш працював майже п'ять років, вийшов у лютому 2012 р. у видавництві «Клуб сімейного дозвілля».

Книги

• 2001 — Культ
• 2002 — Поклоніння ящірці
• 2005 — Архе
• 2006 — Намір!
• 2007 — Трохи пітьми
• 2008 — Трициліндровий двигун любові (Андрухович Ю., Дереш Л., Жадан С.)
• 2011 — Голова Якова
• 2013 — Остання любов Асури Махараджа^[4]
• 2013 — Миротворець^[5]
• 2014 — Пісні про любов і вічність
• 2017 — Спустошення
• 2021 —Там, де вітер

Твори, видані лише в електронній формі

24 серпня 2023 року Любко Дереш запустив благодійний продаж своїх ранніх творів, котрі не виходили друком. Сам автор окреслив ці публікації як «видання чисто для фанів». Усі кошти від продажу підуть на підтримку 80-ї ОДШБр та 215-го батальйону 125-ї ОБр ТрО^[6][7].

• оповідання «Волосся» (1999)
• оповідання «Потойбічне» (2000)
• роман «Наркотичні рослини Східної Європи» (2002)
• оповідання «Миротворець» (2013)

Дитячі книги

• «Дивні дні Гані Грак» (К.:Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)
• Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінґа / Л. Дереш. — Київ : Грані-Т, 2007. — 71 c. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-4650-84-4

Переклади творів автора іншими мовами

• «Культ»
  • «Kult». Suhrkamp, Frankfurt am Main 2005. ISBN 3-518-12449-8 (переклад німецькою)
  • «Kult». Fazi Lain, Roma 2007, ISBN 978-88-7625-032-3 (переклад італійською Лоренцо Помпео)
• Архе
  • «Arche. Monolog, który wciąż jeszcze trwa». Prószyński, Warszawa 2005, ISBN 83-7469-173-5 (переклад польською Katarzyna Kotyńska)
• «Поклоніння ящірці»
  • «Die Anbetung der Eidechse oder wie man Engel vernichtet». Suhrkamp, Frankfurt am Main 2006. ISBN 978-3-518-12480-2 (переклад німецькою)
• Намір!
  • «Intent! Oder die Spiegel des Todes». Suhrkamp, Frankfurt am Main 2008. ISBN 978-3-518-12536-6 (переклад німецькою)

Примітки

1. zaxid.net, 9.11.2010. Архів оригіналу за 23.01.2011. Процитовано 02.02.2011.
2. Телекритика, 25.10.2007. Архів оригіналу за 15.12.2007. Процитовано 25.12.2007.
3. Кофе с молоком^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
4. «Варто знати, що це щось інше, ніж те, що я писав раніше…» — Любко Дереш про свої нові книжки. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2013.
5. Любко Дереш презентує нову книгу на 20. Форумі видавців у Львові [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (bookforum.ua, 19 серпня 2013)
6. Горлач, Поліна (6 січня 2023). Любко Дереш планує давати доступ до неопублікованих романів за донат для ЗСУ. Суспільне Культура. Процитовано 1 вересня 2023.
7. Горлач, Поліна (25 серпня 2023). Любко Дереш запустив благодійний продаж неопублікованих творів за донат для ЗСУ. Суспільне Культура. Процитовано 1 вересня 2023.

Посилання

• Арт-Вертеп [Архівовано 24 серпня 2006 у Wayback Machine.]
• AZH: Трохи пітьми і Любка Дереша
• Любко Дереш: «Я є патріотом-протекціоністом»
• City Life, № 8 (25), серпень 2006
• Интервью с молодым писателем Любко Дерешем (DGM — портал электронной музыки) [Архівовано 20 червня 2006 у Wayback Machine.]
• Любко Дереш писав роман із психіатром
• Любко Дереш: «З усіма звинуваченнями у бік моїх творів погоджуюсь: вони саме такі» [Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]
• Підлітковий культ (інтерв'ю Любка Дереша) // Український тиждень, № 16 (129), 23.04.2010^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Любко Дереш: Зараз у країні відбувається благо і вища справедливість // Українська правда. Життя, 24.01.2011 [Архівовано 28 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Новий смак Любка Дереша. Україна Молода. Номер 219—220 за 02.12.2011 [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Доросла гра з дітьми: маргінальність у романах Любка Дереша «Архе» та «Дивні дні Гані Грак» [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] Венгринюк, Х. Ю.
• Любко Дереш. «Усікновення голови і голоси предтеч: Everything's illuminated». Передмова до книги К. Дорошенко «Кінець епохи пізнього заліза». Київ: ArtUkraine.27.01.2015 [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Любко Дереш про Харківську резиденцію, Сковороду і будинок «Слово» // Читомо [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.]