Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Луї (Лю́двіг)[10] Шпор (нім. Louis Spohr, 5 квітня 1784, Брауншвейг — 22 жовтня 1859, Кассель) — німецький скрипаль, композитор, диригент і педагог, один з перших представників романтичного стилю в музиці.
Луї Шпор | |
---|---|
нім. Louis Spohr | |
Основна інформація | |
Дата народження | 5 квітня 1784[1][2][…] |
Місце народження | Брауншвейг, Священна Римська імперія[1][3] |
Дата смерті | 22 жовтня 1859[1][2][…] (75 років) |
Місце смерті | Кассель, Гессен, Німеччина[1][3] |
Поховання | Hauptfriedhof Kasseld |
Роки активності | 1797 — 1859[4] |
Громадянство | Брауншвейзьке герцогствоd |
Професії | композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог, скрипаль, музикант |
Вчителі | Franz Eckd і Charles Louis Maucourtd |
Відомі учні | Ferdinand Davidd, Фредрік Паціус, Bernhard Moliqued, Hubert Riesd[5], Нікодем Бернацький, Karl Julius Abtd, Моріц Гауптман, August Kömpeld[6][7], Moritz Schönd[8], Jean Schuchtd[9] і August Pottd |
Інструменти | скрипка |
Мова | німецька |
Жанри | опера і симфонія |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Шпор народився у сім'ї лікаря, який був також музикантом-аматором і намагався дати синові хорошу освіту. Рано проявивши музикальні здібності, Шпор у віці шести років почав вчитися теорії музики у органіста К. А. Гартунга, потім — на скрипці у Мокура. Досягнувши успіхів, Шпор привернув до себе увагу герцога Брауншвейзького, який 1799 року призначив його придворним музикантом. Останнім учителем Шпора був скрипаль мангеймської школи Франц Екк (син трубача Георга Екка, що співпрацював із Вольфгангом Амадеєм Моцартом); Екк істотно вплинув на Шпора і взяв його з собою в тривалу гастрольну поїздку, що закінчувалася візитом у 1802 році до Санкт-Петербурга, де Шпор був захоплений грою Муціо Клементі і Джона Філда (від цієї поїздки залишився щоденник)[11][12].
Потім Шпор почав гастролювати самостійно, всюди здобуваючи великий успіх. Перше своє концертне турне як соліст Шпор почав 1804 року. 1812 року музикант відправився до Відня, де отримав місце капельмейстера Віденського драматичного театру, а потім побував у Італії. З 1817 року Шпор працював музичним керівником Франкфуртського міського театру, 1820 року разом зі своєю дружиною — арфісткою, виступив у Лондоні. Два роки по тому музикант отримав місце придворного капельмейстера в Касселі, де і працював до кінця життя.
Спадщина Шпора-композитора охоплює велику кількість творів у різних жанрах: йому належать дев'ять опер, ораторії, симфонії, меси, кантати, камерні твори. Найбільшу популярність мають 15 його концертів для скрипки з оркестром, а також чотири концерти для кларнета, присвячені Йогану Симону Хермштедту. Шпор вважався також одним з найкращих скрипалів свого часу, його виконання відрізнялося великою технічною віртуозністю та глибокою виразністю. Вважається також, що саме Л. Шпор запровадив диригентську паличку.[13]
9 симфоній, зокрема:
3 увертюри, в тому числі увертюра до трагедії «Макбет» Шекспіра
П'єси для фортепіано, 2 фантазії для арфи
Для хору — кантати, псалми, хори.
Для голосу з фортепіано — близько 100 романсів, у тому числі пісні на тексти І. В. Гете: Гретхен за прядкою (Grethen am Spinnrade, 1809), Міньона (1815) та ін.
C. Brown. Louis Spohr: a Critical Biography. — Cambridge, 1984
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.