Лондонський метрополітен
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лондонський метрополітен (англ. London Underground) — система ліній метрополітену в Лондоні Велика Британія. Перший метрополітен у світі, відкритий 1863 року.
Лондонський метрополітен | |||
---|---|---|---|
англ. London Underground | |||
Опис | |||
Країна | Велика Британія | ||
Місто | Лондон | ||
Дата відкриття | 10 січня 1863 | ||
Щоденний пасажиропотік | ~ 3 млн | ||
Річний пасажиропотік | 1 337 000 000 | ||
Сайт | tfl.gov.uk/modes/tube/ | ||
Оператор | Transport for London і London Underground Limitedd[1] | ||
Маршрутна мережа | |||
Кількість ліній | 11 | ||
Кількість станцій | 272 (262 власних) | ||
Довжина мережі | 402[2] км | ||
Ширина колії | європейська колія | ||
Електрифікація | 630 V DC railway electrificationd | ||
| |||
Лондонський метрополітен у Вікісховищі |
Лондонський метрополітен — один із найбільших у світі, його мережа складається з 11 ліній загальною протяжністю 402 км, із яких 45 % проходить під землею[3]. За сумарною довжиною ліній метрополітен посідає четверте місце у світі після сеульського, пекінського[4] і шанхайського[5]. Лондонське метро налічує 272 станції.
Пасажиропотік у лондонському метрополітені 2011 року становив 1171 мільйон осіб, у середньому понад 3 мільйони пасажирів на день. За річним пасажиропотоком метрополітен Лондона посідає одинадцяте місце у світі та третє в Європі після московського[6] і паризького[7]. Мережа лондонського метро обслуговує більшу частину Великого Лондона, а також частково графства Бакінгемшир, Хартфордшир і Ессекс.
Лондонський метрополітен — найстаріший у світі. Його перша лінія, яка називалася «Метрополітен рейлвей», відкрилася у 1863 році. Вона пов'язувала два великих залізничних вокзали із Сіті[8]. 1890 року лондонський метрополітен став однією з перших залізничних систем, де почали експлуатуватися поїзди на електротязі[9]. У роки Другої світової війни станції підземки служили притулком десяткам тисяч мирних жителів під час бомбардувань. 18 листопада 1987 року на одній зі станцій спалахнула сильна пожежа, що забрала життя 31 людини[10]. 7 липня 2005 року лондонський метрополітен став мішенню для терористів. В результаті потрійного теракту загинули 56 осіб, у тому числі 4 арабських терористи.
Спочатку лінії лондонського метрополітену будувалися різними приватними компаніями. 1933 року після створення Департаменту лондонського пасажирського транспорту (англ. London Passenger Transport Board) вони стали частиною єдиної транспортної системи. 1985 року уряд Великої Британії створив товариство з обмеженою відповідальністю London Underground (London Underground Limited)[11], і метрополітен став самостійною організацією. З 2003 року «London Underground Limited» (LUL) є власною дочірньою компанією корпорації «Transport for London» (TfL), яка відповідає практично за весь громадський транспорт Великого Лондона[12].
Лондонці називають метрополітен у своєму місті «The Tube» («тьюб» — труба), за формою тунелів глибокого закладення. Лондонська підземка є одним із символів Лондона. На карті лондонського метро також представлені Доклендське легке метро та London Overground, які не є частиною мережі Лондонського метро.