Логойда Микола Дмитрович

Отець Микола Логойда (30 листопада 1918, Руське — 2006, мікрорайон Росвигово, м. Мукачево) — церковний діяч, архімандрит.

Логойда Микола Дмитрович
Народився	30 листопада 1918(1918-11-30) Руське
Помер	2006 Мукачеве, Закарпатська область, Україна
Діяльність	священник
Нагороди	почесний громадянин Мукачева

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логойда.

Біографія

Народився в селі Руське Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній сім'ї, в якій був наймолодшим із десяти дітей.^[1][2].

Освіта

Початкову школу закінчив у рідному селі, гімназію — у Мукачеві. Потім його освітній шлях проліг через Югославію, де в місті Бітоль навчався в духовній семінарії, а в Будапешті — в духовній академії. Рукоположений на священика 14 січня 1943 року митрополитом Серафимом^[2].

Діяльність

Перша парафія о. Миколи була у Нижньому Бистрому Хустського району, потім у с. Негрово Іршавського району, а з 1947 по 1953 рік він був настоятелем і благочинним православного храму в Сваляві^[2].

З 1953 року о. Микола Логойда — священик і настоятель кафедрального собору в Мукачеві. 36 років пропрацював секретарем єпархіального управління. У 1989 році звільнився за станом здоров'я з цієї посади^[2].

1956 р. — о. Микола отримав духовний сан протоієрея^[2].

1966 р. — стає митрофорним протоієреєм^[2].

1971 р. — делегатом від духовенства Мукачівської єпархії на виборах патріарха всієї Русі^[2].

Учасником урочистостей з нагоди тисячоліття хрещення Русі в Москві та Києві, де в 1988 році одержав у подарунок тритомну Біблію — тлумачну енциклопедію духовного життя^[2].

26 листопада 1944 року на І з'їзді народних комітетів Закарпатської України, на якому був прийнятий Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Україною в Мукачеві отець Микола Логойда був делегатом від Нижнього Бистрого. На з'їзді було 11 православних і 3 греко-католицьких священиків-делегатів. Один із них, о. Іван Кополович, був обраний членом Народної Ради Закарпаття^[2].

Отець Микола Логойда завжди дружив із архімандритом Мукачівського монастиря о. Василієм (Проніним), архієпископом Іваном Кополовичем, який останні роки жив у Росвигові, де помер і похований на монастирському кладовищі^[2].

Відзнаки

1987 р. — йому урочисто вручено грамоту, підписану патріархом Московським і всієї Русі Піменом^[2].

За свою роботу одержав два іменні хрести з прикрасами, які до того часу в Закарпатті ніхто не мав, а також митру^[2].

18 липня 2002 — присвоєно звання почесного громадянина міста Мукачева (рішення 5 сесії IV скликання Мукачівської міської ради)^[1].

Примітки

1. "Почесні громадяни Мукачевого". Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
2. Пагиря В. В., Федів Є. Т. Творці історії Мукачева. — Ужгород: ТДВ «Патент», 2011. — 120 с., іл. ISBN 978-617-589-012-7