Лицевий нерв
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лицеви́й нерв (лат. nervus facialis), часом трапляється назва промі́жно-лицеви́й нерв (лат. nervus intermediofacialis) — VII пара черепних нервів у людей та решти хребетних[1]. За функцією нерв змішаний: складається з рухових волокон — вісцеромоторних парасимпатичних та спеціальних вісцеромоторних (іннервація м'язів — похідних другої зябрової дуги), та волокон спеціальної (смакової) чутливості[1][2][3]. Також містить невелику кількість волокон загальної чутливості[2][3]. Нерв складається з двох основних структур, які тісно пов'язані між собою під час внутрішньоутробного розвитку та разом формують єдиний нервовий стовбур[1][3]:
- власне лицевого, що містить спеціальні вісцеромоторні волокна;
- проміжного нерва (лат. nervus intermedius), або нерва Врізберга, що містить чутливі та вісцеромоторні парасимпатичні волокна.
Лицевий нерв | |
---|---|
VII пара черепних нервів | |
Вихід зі стовбура мозку | |
Латинська назва | Nervus facialis |
Грей | subject #202 901 |
MeSH | Facial+Nerve |
Лицевий нерв іннервує всі мімічні м'язи (через що й отримав свою назву — лицевий, тобто пов'язаний з обличчям) та стремінцевий м'яз, забезпечує іннервацією більшість екзокринних залоз голови (слізна залоза, залози слизової оболонки носової та ротової порожнин, слинні залози (окрім привушної), відповідає за смакову чутливість передніх двох третин язика, забезпечує чутливість невеликої ділянки вушної раковини[4]. При ушкодженні нерва виникає його нейропатія (параліч), яка буде проявлятися, залежно від локалізації, випадінням міміки за центральним або периферичним типом, порушенням іннервації екзокринних залоз, гіперакузією, втратою смаку[1][5].