Лисичанський скляний завод

ТОВ «Лисичанський скляний завод» — підприємство скляної промисловості^[1]. Розташоване в місті Лисичанськ Луганської області. Випускає — скло (віконне, армоване, візерункове, тепличне), склоблоки, вогнетривкі вироби для мурування скловарених печей, вироби із кришталю, картини під склом тощо.

Лисичанський скляний завод

Тип	товариство з обмеженою відповідальністю
Форма власності	недержавна власність
Організаційно-правова форма господарювання	відкрите акціонерне товариство
Галузь	скляна промисловість
Засновано	31 серпня 2017, існує з 1935
Засновник(и)	ТОВ «Лізинг Інвест»
Штаб-квартира	вул. Спортивна, 48-Б, Лисичанськ, Україна
Ключові особи	Яїцький С. М.
Послуги	виробництво, формування й оброблення листового скла та інших скляних виробів; виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів
Власний капітал	1 млн грн
Власник(и)	Куликовська О. В. Дунаєв С. В.
Код ЄДРПОУ	41554947
lisglass.com.ua

Історія

1930 - 1991

Підприємство було створено в ході індустріалізації 1930-х років, його будівництво почалося відповідно до першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР, в 1930  .

29 вересня 1934 Лисичанський пляшковий завод був переданий у ведення наркомату легкої промисловості СРСР, отримав статус підприємства союзного значення і нова назва - Лисичанський скляний завод . 5 листопада 1935 року його було введено в експлуатацію. У перші роки він виробляв 7 млн. м² шибки на рік (це становило 30% продукції всіх склозаводів на території УРСР)  .

У ході Великої Вітчизняної війни восени 1941 Лисичанськ опинився в прифронтовій зоні, почалася евакуація на схід країни заводського обладнання. Бої на околицях міста тривали півроку, 10 липня 1942 року місто було окуповане німецькими військами . В умовах окупації тут виникла підпільна комсомольська група, що діяла в районі Лисичанського склозаводу та шахти «Чорноморка» (до складу групи входили Н. Непомнящий, І. Ф. Сачек, М. Русецький, В. Чумаков та інші). 1 вересня 1943 року місто було звільнено частинами 279-ї стрілецької дивізії РСЧА  .

Почалося відновлення зруйнованого підприємства (загальний збиток, завданий Лисичанському скляному заводу під час війни становив понад 15 млн. рублів ). На Лисичанський склозавод було направлено дві бригади висококваліфікованих робітників та спеціалістів, а Державний комітет оборони СРСР виділив заводу апаратуру, обладнання, мотори, насоси та інші матеріали. 11 січня 1944 року дала струм перша турбіна відновленої Сєверодонецької ГРЕС, а вже 15 травня 1944 почала роботу перша черга Лисичанського склозаводу, який почав випускати 50% від обсягу довоєнного виробництва скла  .

Надалі завод став одним з передових підприємств скляної промисловості СРСР. Тільки за роки семирічки (1959 – 1965) на ньому було впроваджено у виробництво 3182 раціоналізаторські пропозиції працівників та інженерно-технічних співробітників, які дали економічний ефект у розмірі 1874,6 тис. рублів  .

У 1970 році на підприємстві було організовано музей історії заводу  .

У серпні 1976 року було прийнято рішення про створення на Лисичанському скляному заводі автоматизованої системи управління технологічними процесами варіння та вироблення скла із застосуванням безчовникового способу витягування скла  (яка була введена в дію у 1979 році).

В цілому, за радянських часів завод входив до найбільших підприємств міста  .

Після 1991

У травні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію склозаводу. Надалі, державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство.

Діяльність

Спеціалізацією підприємства було виробництво листового шибки (у 2000-і роки завод виготовляв листову шибку, армоване скло, візерункове скло, тепличне скло, склоблоки, вогнестійкі вироби для спорудження склоплавильних печей, розчинний силікат натрію, вироби з кришталю).

Примітки

1. ТОВ ЛИСИЧАНСЬКИЙ СКЛЯНИЙ ЗАВОД. youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.

Джерела

• Луганська область [Архівовано 29 грудня 2014 у Wayback Machine.]