Loading AI tools
агресія, дискримінація чи стереотипи про лесбійок і лесбійство З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лесбофобія (англ. lesbophobia) ― негативізм, стереотипи, дискримінація, агресія та насильство проти лесбійок як окремих людей, як пар і як соціальної групи, що потерпає водночас від сексизму та гомофобії. Лесбофобія є наслідком взаємодії мізогінії та гомофобії і посилює їх через лесбофобні стереотипи, що супроводжуються переживаннями від презирства до ворожості. Лесбофобна поведінка включає широкий спектр утиску: від малоусвідомлюваних культурних стратегій лесбійського стирання через дискримінацію на ринку праці, в медицині та праві до насильства проти лесбійок, як інституціоналізованого (вбивства, тортури, корекційні згвалтування), так і агресії та злочинів на грунті ненависті.
.jpg)
За даними французького центру з боротьби з гомофобією, цей термін важливий, оскільки лесбійки, в порівнянні з геями, неохоче зізнаються у фактах дискримінації щодо них[1]. Лесбофобія зв'язана з особливими стереотипами — наприклад, з упередженням щодо спортсменок через підозри, що вони є лесбійками[2], або уявленнями, що лесбійки (особливо буч) насправді є трансчоловіками.
Перший вжиток терміну lesbophobia зафіксований Оксфордським словником англійської мови 1972 року, у книзі редакторки Harper's Bazaar Наталії Гіттелсон (Natalie Gittelson) 1972 року The Erotic Life of the American Wife.[3][4] Хоча деякі люди користуються лише загальнішим терміном гомофобія, терміни гомосексуальність та гомофобія не відображають особливих проблем лесбійок адекватно, оскільки гомосексуальні жінки потерпають від подвійної дискримінації: гомофобії та сексизму.[5][6] Попри актуальність, розділення поняття гомофобії на упередження щодо геїв і упередження проти лесбійок залишається маловживаним.
Специфічні стереотипи на стику мізогінії і гомофобії транслюють не тільки гетеро чоловіки та жінки, але також геї і бісексуальні люди[7].
Лесбофобія проявляється в злочинах на грунті ненависті, таких як корекційні зґвалтування, тортури та вбивство. Оскільки спроби змінити сексуальну орієнтацію лесбійок часто включали згвалтування, вони є гіршими, ніж заходи з цією ж метою для чоловіків-геїв.[12][13]
До лесбофобного слюру належить знижена лексика, що будь-яким чином утверджує упередження проти лесбійок та бісексуальних жінок:
Прямі та завуальовані заклики до дискримінації лесбійок, насильства проти них, образи, наклепи, залякування, поширення стереотипів, нечутлива лексика, як офлайн, так і в медіа, мистецтві чи Інтернеті, створюють вороже середовище для лесбійок, підвищуючи рівень стресу і знижуючи консолідацію лесбійської спільноти.
 | Цей розділ потребує доповнення. |
| Цей розділ потребує доповнення. |
Історія конверсійної терапії гомосексуальності безпосередньо торкнулась лесбійок через уявлення, що жіноча гомосексуальність легше піддається "корекції", ніж чоловіча.
У 1920-х в Європі та СРСР гомосексуальність «лікували» хірургічно: експерименти з пересадки статевих залоз геям (1918) поширили ендокринну теорію гомосексуальності, і над лесбійками теж почали експерименти (попри їх неефективність). 1928 року професор Харківського університету Я. І. Кіров умовив 27-літню селянку Єфросинію В. на операцію і трансплантував їй під праву молочну залозу фрагменти яєчника свині[15].
З 1930-х по 1970-ті, зокрема, й на теренах України, радянська влада провадила проти лесбійок та жінок (дівчат), запідозрених у лесбійстві, офіційну політику репресивної психіатрії[16]. Лесбійки не відповідали «ідеалу соціалістичної людини», тому «гомосексуалісток» трактували як психічний розлад, і психіатрія з психологією експериментально шукали цьому доказів[17]. З 1936 до 1980-х слово «лесбійка» зустрічається лише у списках перверсій. Поетесу Анну Баркову тричі судили через конфлікт її орієнтації та сталінізму. Лесбійок висміювали, переслідували, виключали з університетів, звільняли з роботи, позбавляли права опіки над дітьми[17], підштовхували до шлюбів та сексу з чоловіками в надії на «зцілення». За виявлене лесбійство карали доганами на партзібраннях, товариських судах, виключенням з партії, і найімовірніше — примусовим інвалідизуючим «лікуванням» у психіатричних закладах.
Молодих лесбійок та бісексуалок (особливо 15-19 років) примусово госпіталізовували в психлікарні на 3 місяці і застосовували цілий спектр засобів, що руйнують особистість: психотропи, електрошок. Їх реєстрували у психіатра як психічно хворих, що унеможливлювало професійну кар’єру, отримання водійських прав, і продовжували періодично «лікувати» амбулаторно. Після цих тортур «жінки втрачали не просто здоров’я, а й узагалі надію облаштувати покалічене життя»[17].
У 1965 році психіатриня Є. М. Деревинська захистила дисертацію «Матеріали до клініки, патогенезу, терапії жіночого гомосексуалізму» про досліди над лесбійками в Карагандинському жіночому виправному таборі з 1954 по 1960, описавши «позитивні результати» від аміназину та психотерапії. Концепцію розвинув сексопатолог А. Свядощ, вчення якого обернулося каральною психіатрією[16]. Революційна як на 1974 рік висвітленням жіночої сексуальності праця Свядоща «Жіноча сексопатологія» досі описувала лесбійство як хворобу, хоч і вказувала, що «лікування» (від електрошоку і гормональної терапії до кастрації) неефективне.
Лесбофобне згвалтування (за старою термінологією "корекційне", а також "гомофобне", хоча проти лесбійок вчиняється більшість цих злочинів) — сексуальне насильство чоловіків проти жінок, яких вони вважають лесбійками, яким вони вірять у свою можливість "скоригувати" сексуальну орієнтацію цих жінок. Директорка зі стосунків зі спільнотою африканської групи прав лесбійок Занель Мухолі[en]: "Проблема більша за патріархат. Чоловіки, які коять такі злочини, бачать згвалтування як коригуючу дію і як спробу показати жінкам їх місце в суспільстві."[18][19][20] У звіті за 2019 рік SOS Homophobie вказано, що насильство проти лесбійок у Франції зросло в 2018 році на 42 % (повідомлено про 365 випадків).[21][22][23]
31 жінку згвалтували та вбили з "корекційною" метою в Південній Африці за декаду з 2001 по 2011. Задокументовано мінімум 50 згвалтувань чорних лесбійок у селищах з 1997 по 2007[18][19][20]. За свідченнями Luleki Sizwe, що пережила згвалтування, як мінімум 10 лесбійок на тиждень гвалтували в районі Кейптаун.[24] Human Rights Watch описує це як частину епідемії гомофобних вбивств у ПАР.[25]
У 2006 19-річну Золісва Нконьяна[af] четверо чоловіків закололи та закидали камінням до смерті за те, що вона була відкритою лесбійкою, у селищі Кейптаун, Khayelitsha.[26]
2006: Футболістку Banyana Banyana Юді Сімеланта 24-річну ЮАР ЛГБТ-активістку Ноксоло Ноґваза[en] згвалтували та вбили в селищі Ква-Тема Йоганнесбурга, біля Кейптауна.[27] Її обличчя і голову понівечили ударами каменів та порізали шматками скла, біля тіла знайшли використані кондоми, пляшку пива, та великий камінь[28] [29]. За наявними данами, на неї напали після спроби заманити її подругу. Місцеві жителі свідчили про чоловічі крики: “Ми вибємо з вас лесбійок”. Її похорон відвідали понад 2000 осіб, засуджуючи насильство проти лесбійок та “каральні” згвалтування, у певний момент погрожуючи каструвати гвалтівників бритвами, якщо поліція їх не заарештує.[28] 170,000 людей з усього світу підписали петицію до влади щодо припинення корекційних згвалтувань.[24] Американська GO Campaign долучилась до збору коштів на навчання дітей та кампанії толерантності для молоді в селищах.[30] Human Rights Watch та Amnesty International назвали вбивство злочином на грунті ненависті.[29][31] Речник поліції відмовлявся його так класифікувати, кажучи, що "вбивство є вбивство" і що поліція не враховує орієнтацію жертви.[31] До листопада 2012 нікого так і не заарештували,[32] тоді Amnesty International запустила кампанію "Write for Rights", щоб поновити розслідування її справи.[32][33]
2007: у Совето (Південна Африка) лесбійську активістку Sizakele Sigasa та її партнерку Salome Masooa згвалтували, катували та вбили. Ці злочини організації ЛГ-прав ПАР, включно з парасольковою Joint Working Group, визнали спричиненими лесбофобією.[34] Simangele Nhlapo, членкиню групи підтримки ВІЛ-позитивних людей, згвалтували та вбили в червні разом з її дворічною донькою. 16-річну Madoe Mafubedu згвалтували та закололи.[35]
В Найробі борчиня за права лесбійок Поліна Кімані виступила в телепрограмі з питання гомосексуальності. В тижні після її неоднократно ображали на вулицях і в публічних місцях, група чоловіків переслідувала її з погрозами згвалтуванням. Біля її житла залишили лист з погрозою смерті.[36]
Смертна кара за гомосексуальність, зокрема, й жіночу, передбачена в ряді країн, наприклад, в Ірані.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
