![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/59/Figaro_4_aout_1914.jpg/640px-Figaro_4_aout_1914.jpg&w=640&q=50)
Ле фігаро
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Ле Фігаро́» (фр. Le Figaro) — щоденна французька газета, заснована 15 січня 1826 року[2]. Назву отримала на честь Фігаро — героя п'єс Бомарше. З його ж п'єси «Весілля Фігаро» взято й девіз газети: «Де немає свободи критики, там жодна похвала не може бути приємною» («Sans la liberté de blâmer, il n'est point d'éloge flatteur»).
![]() | ||||
| ||||
Країна |
![]() | |||
---|---|---|---|---|
Тип | Щоденна газета | |||
Тема | інформація | |||
Мова | французька[1] | |||
Політична належність | консерватизм | |||
Місце публікації | Париж | |||
Видавець | Société du Figarod | |||
Формат | Берлінер | |||
Періодичність | 1 доба | |||
| ||||
Засновано | 15 січня 1826 (К:К: (0)) | |||
Власник | Франсіс Морель (фр. Francis Morel) | |||
Редактор | Alexis Brézetd | |||
Головний редактор | Етьєн Мужотт (фр. Étienne Mougeotte) | |||
Ціна | € 2 (понеділок — четвер), € 4,90 (п'ятниця та субота) | |||
Головний офіс | Париж | |||
Наклад | 322 497 екз. (2006) | |||
ISSN | 0182-5852 | |||
| ||||
lefigaro.fr(фр.) | ||||
![]() | ||||
![]() |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0d/Le_P%C3%A9ril_Anarchiste.png/320px-Le_P%C3%A9ril_Anarchiste.png)
З 1866 року газета виходить щодня. 2010 року наклад становив близько 330 тис. примірників, у 2013-му — 329 175 екземплярів. Ціна — 2 євро.
У 1975 році газета була придбана Робером Ерсаном. 1999 року американський інвестиційний фонд Carlyle Group придбав 40 % акцій газети, а потім продав їх 2003 року. Станом на 2004 рік газета перебуває під контролем консервативного політика і мільярдера та голови французької аерокосмічної групи Dassault Aviation Сержа Дассо[3]. В одному з радіоінтерв'ю Дассо заявив, що «газети повинні пропагувати здорові ідеї».
Вважається, що газета відображає офіційну точку зору французького уряду і взагалі помірковано правих партій. Через це «Фігаро» регулярно зазнає критики з боку «лівих» видань, таких як «Liberation», «Marianne» та інших[4].