Лангобарди
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лангоба́рди (лат. Langobardi, грец. Λαγγοβάρδοι; італ. Longobardi [loŋɡoˈbardi]; від прагерм. Langbärte, «довгобороді») — германське плем'я. Лангобарди пов'язані тіснішими, ніж інші германці, родинними зв'язками з англосаксами; зокрема, що стосується одягу, а також менталітету. Цілком імовірно, що вони є генеалогічним відгалуженням англосаксів.
Лангобарди |
---|
У I ст. плем'я мешкало на лівому березі нижньої Ельби. Лангобарди вступили до співдружності з кельтськими племенами та остготами. Пізніше лангобарди разом із сім'ями просунулися в Паннонію.
Лангобарди успішно провели серію загарбницьких війн проти остготів, у 568 на чолі з королем Алдуїном вторглися в Північну Італію, проте далі за Равенну вони не пішли. Наступником Алдуїна став його син Албойн, котрий заручився підтримкою аварів і зруйнував готське Королівство гепідів на нижній Віслі. 568 року він заснував Королівство лангобардів у Північній та Центральній Італії.
Значно відстаючи в розвитку від інших германських племен, лангобарди довго зберігали давні родові зв'язки та звичаї й не піддавалися романізації. Усе ж вони швидко опанували значною частиною Італії, хоча найтісніше заселили північну її частину, яка дістала від них назву Ломбардія. Зруйнувавши стару адміністративну систему Римської імперії, лангобарди мусили знайти нові форми урядування. На чолі держави стояв король, якого обирала родова знать. Йому належала найвища військова й судова влада. Поруч із ним стояли герцоги, які мали свої дружини й теж мали певну судову владу. Зрозуміло, що між королем і герцогами тривало постійне напруження, яке вело до підсилення тої чи іншої сторони. Найбільшої могутності Лангобардське королівство досягло при Лютпранді (712—744).
Та в кінці VIII ст., після заснування північного королівства зі столицею в місті Павія та герцогства Беневенто, через нечисленність лангобардів їх завоювали франки у 773—774 рр. на чолі з Карлом Великим. Їхні території було долучено до земель імперії, хоч північне герцогство відстоювало свою незалежність ще протягом двох століть. Після розділу Імперії Карла Великого за Верденською угодою 843 року Ломбардія перейшла у володіння імператора Лотара I.
У 951 Ломбардію захопив Оттон I. На той час лангобарди вже повністю романізувалися й стали однією зі складових у формуванні італійської нації.