Лангобардське королівство
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лангоба́рдське королі́вство, або Королі́вство лангоба́рдів (лат. Regnum Langobardorum; італ. regno longobardo) — монархічна християнська держава на Апеннінському півострові. Створена 565 року германським плем'ям лангобардів під проводом Альбойна, які захопили готські землі в Північній Італії. Керувалася виборними королями. Столиця розташовувалася в місті Павія. Панівною релігією було християнство — аріанство (до 653) та католицизм. Офіційною мовою була латинська, простонародними — народна латина і лангобардська. Базовою валютою був римський треміс. Вели війни із Візантійською імперією. Підкорена франками Карла Великого в 774 році, за коронування Дезидерія. Північні терени королівства успадкувала Каролінгська імперія франків, південні — герцогства Беневентське і Сполетське, центральні — Папська держава. Пізня назва — королівство всієї Італії (лат. Regnum totius Italiae). Від імені королівства Лангобардії походить назва краю Ломбардія.
Лангобардське королівство | ||||
| ||||
Лангобардія (синя) за короля Айштульфа (749–756) | ||||
Столиця | Павія | |||
Мови | латинська мова ломбардська | |||
Релігії | християнство
| |||
Форма правління | виборна монархія | |||
Король | ||||
- 565–572 | Албойн (перший) | |||
- 756-774 | Дезидерій (останній) | |||
Історичний період | середньовіччя | |||
- міграція лангобардів | 568 | |||
- франкське вторгнення | 774 | |||
|