![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/ae/Carracci_-_Der_Bohnenesser.jpeg/640px-Carracci_-_Der_Bohnenesser.jpeg&w=640&q=50)
Кухня Раннього нового періоду
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кухня раннього нового періоду (1500—1800 роки) — поєднання страв, успадкованих від середньовічної кухні та нововведень, які виникли у новітню епоху. Хоча в цей час і відбувається значний наплив нових ідей, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та наукової революції, технології збереження харчових продуктів залишаються традиційними: сушіння, соління, копчення або маринування в оцті. Їжа, природно, залежить від сезону. Доменіко Ромолі написав кулінарну книгу «Panunto», через потребу рецептів на кожен день року[1]. Відкриття Нового Світу, відкриття нових маршрутів торгівлі з Азією і збільшення впливу Субсахарської Африки і Середнього Сходу означало, що європейці ознайомилися з безліччю нових харчових продуктів. Спеції, які раніше були занадто дорогими предметами розкоші, такі як перець, кориця, гвоздика, мускатний горіх, імбир,[2] незабаром вони стають доступними для більшості населення, а впровадження нових рослин, що надійшли з Нового Світу та Індії, таких як кукурудза, картопля, солодка картопля, перець чилі, какао, ваніль, помідори, кава і чай змінюють європейську кухню назавжди.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/ae/Carracci_-_Der_Bohnenesser.jpeg/640px-Carracci_-_Der_Bohnenesser.jpeg)
.
Цей період відзначився великим ростом добробуту в Європі, який поступово сягнув усіх класів і галузей, а також значно змінив модель харчування. Усюди і лікарі, і кухарі продовжують характеризувати харчові продукти залежно від їх впливу на чотири рідини: вони обмірковують, що потрібно нагріти, просушити або зволожити, відповідно до будови тіла. Націоналізм вперше зародився у ранній новий період, але до 19-го століття це поняття не обіймало явище національної кухні. Класові відмінності були більш важливим розділовим кордоном і майже завжди саме їжа вищих класів описана у колекціях рецептів і кулінарних книгаينبنثتبنوثذنقو
У більшій частині Європи харчувалися два рази в день, рано вранці до полудня і в кінці дня ввечері. Точний час варіювався залежно від періоду і регіону. В Іспанії та деяких районах Італії, таких як Генуя і Венеція ранкова страва була легкою, а в вечерня дещо важчою. У решті Європи, перший прийом їжі був більш ситним. Протягом усього періоду, відбувалося поступове зміщення прийому їжі. Перший прийом, який проходив до полудня, перемістився на 2:00 або 3:00 годину після полудня протягом 17-го сторіччя. До кінця 18-го століття, він міг бути й пізніше, о 5:00 або 6:00 годині після полудня. Сніданку[3] у багатьох джерелах не приділяється уваги. Сніданок, коли він почав бути світським, зазвичай складався просто з кави, чаю або шоколаду, і не ставав більш поживним у багатьох частинах Європи до 19-го століття. На півдні, де вечеря була найситнішим прийомом їжі, сніданок має меншу необхідність, і тому й сьогодні можемо побачити легкі сніданки на півдні Європи, які зазвичай складаються з кави або чаю з хлібом чи печивом. Без сумніву, що робітники у часи середньовіччя їли якусь їжу вранці, але невідомо, що саме. Три прийоми їжі, так поширені сьогодні, не були нормою аж до початку сучасної епохи.[4]
Як і в Середні віки про сніданок, як ранкову їжу, в значній мірі джерела відсутні. Неясно, чи означає це, що він повсюдно уникався або просто був не досить популярним, щоб бути описаним у письмових згадках.