Криниця для спраглих
фільм 1965 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Криниця для спраглих?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
«Криниця для спраглих» — український радянський сюрреалістичний художній фільм, дебют у кінематографі Івана Драча, сценариста, та Юрія Іллєнка, режисера. Стрічку знято 1965 року, але покладено «на полицю» і вперше показано 1987 року.
Криниця для спраглих | |
---|---|
Криниця для спраглих | |
Жанр | кінопритча |
Режисер | Юрій Іллєнко |
Сценарист | Іван Драч |
У головних ролях |
Дмитро Мілютенко Лариса Кадочникова Феодосія Литвиненко Ніна Алісова Джемма Фірсова |
Оператор |
Юрій Іллєнко Володимир Давидов |
Композитор | Леонід Грабовський |
Художники |
Петро Максименко Анатолій Мамонтов |
Кінокомпанія | Київська кіностудія імені О.Довженка |
Тривалість | 73 хв. |
Мова | українська[1] |
Країна | СРСР |
Рік | 1965 |
IMDb | ID 0059655 |
Криниця для спраглих у Вікіцитатах |
Фільм присвячується пам'яті народного артиста СРСР Дмитра Мілютенка. Він складається з п'яти частин і є майже німою стрічкою з мінімалістичним використанням звуку.
Ця стрічка — метафорична, алегорична, символічна оповідь з багатьма темами, головною з яких видається драматичне життя літнього Левка Сердюка, селянина-філософа. Односельці насміхаються з його піклувань про колодязь, що забезпечує водою усе село, нащадки, заклопотані власними справами, не згадують ні про батька, ні про могилу матері. Старий живе згадками та роздумами.
Займає 21-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.