![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/5/55/Species_accumulation_-_fitting_example1.jpg/640px-Species_accumulation_-_fitting_example1.jpg&w=640&q=50)
Крива видового накопичення
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Крива́ видово́го накопи́чення (англ. Species discovery curve) — графічне представлення числа видів, знайдених на певній території (або в певному біотопі тощо), як функції кумулятивної сукупності дослідницьких зусиль, спрямованих на їхнє знаходження. Дослідницьке зусилля може вимірюватись як кількість людино-годин спостереження, розставлених пасток, кілометрів буксування тралу судном і т. ін.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/5/55/Species_accumulation_-_fitting_example1.jpg/640px-Species_accumulation_-_fitting_example1.jpg)
Крива видового накопичення є обов'язково зростаючою, і зазвичай це зростання характеризується негативним прискоренням, тобто зростання кривої сповільнюється при додаванні наступної одиниці дослідницького зусилля. В протилежному випадку, коли зростання кривої прискорюється із збільшенням дослідницького зусилля, достовірна оцінка остаточного числа видів є практично неможливою виходячи з міркувань математичної статистики.[1] Побудова такої кривої дозволяє оцінити, скільки нових видів буде виявлено при певному дослідницькому зусиллі; або навпаки, скільки одиниць дослідницького зусилля потрібно для виявлення певного числа видів. Як правило, побудова кривої видового накопичення проводиться методами регресійного аналізу (найчастіше методом найменших квадратів) із використанням нелінійних функцій (див. приклади нижче).
Перше теоретичне обґрунтування кривої видового накопичення та дослідження її властивостей були проведені на матеріалах колекцій малайських метеликів та опубліковані в 1943 році Рональдом Фішером зі співавторами[2].
Незважаючи на широке застосування методу протягом кількох десятиліть, у низці публікацій він піддається ґрунтовній критиці; зокрема, методами математичного моделювання було показано, що статистично достовірне передбачення загального числа видів у певній фауні за допомогою цього методу можливе лише за умови, якщо наявний перелік вже відомих там видів є близьким до повного.[1]