Loading AI tools
український архітектор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Микола Йосипович Кресальний (15 листопада 1912, Новий Буг — 1987) — український архітектор, дослідник Софії Київської, директор Софійського заповідника у 1949–1966 роках.
Кресальний Микола Йосипович | |
---|---|
Народження | 15 листопада 1912 |
Смерть | 1987 |
Країна (підданство) | СРСР |
Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут (1941) |
Діяльність | архітектор, музейник |
Заклад | Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» і Київський інженерно-будівельний інститут |
Нагороди |
Народився 15 листопада 1912 року в місті Новий Буг на Миколаївщині у родині кравця Йосипа Полікарповича Кресального. З 1929 по 1932 рік навчався у будівельному технікумі в Запоріжжі, після чого очолив Могилів-Подільську будівельну дільницю УНР-53. У 1933–1934 роках працював у Нижньому Тагілі на будівництві підприємства «Уралвагонстрой» старшим техніком, потім старшим виконробом. У 1934–1935 роках працював техніком-конструктором в Управлінні Південно-Західної залізниці[1].
У 1935 році вступив на архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, який закінчив у 1941 році. З початком Німецько-радянської війни був мобілізований на фронт. Брав участь у Сталінградській битві, перемогу зустрів у Німеччині. У 1945 році обійняв посаду старшого архітектора Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР, а наступного року був призначений інструктором будівельного відділу ЦК КПУ України. Низка проектів громадських і житлових споруд, розроблених Миколою Кресальним у цей період, була реалізована у Києві та Київській області[1].
З 1949 по 1966 рік очолював Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей». За його директорства було складено генеральний план реставрації пам'яток заповідника на 1951–1955 роки, створено Методичну раду АН СРСР з реставрації мозаїк і фресок Софійського собору й організовано лабораторію реставрації монументального живопису, виконано основний обсяг реставраційних робіт. У цей період також були проведені масштабні археологічні дослідження Софійського собору (під керівництвом М. Каргера)[1][2].
Виконав протягом 1950–1955 років макет-реконструкцію первісного вигляду Софійського собору [Архівовано 17 грудня 2013 у Wayback Machine.] (у співавторстві з Ю. Асєєвим і В. Волковим)[1].
У 1960 році отримав ступінь кандидата архітектури. По завершенню роботи на посаді директора заповіднику викладав у Київському інженерно-будівельному інституті, де спершу обіймав посаду доцента кафедри архітектурного проектування (1966–1971), потім доцента кафедри інтер'єру меблів і обладнання будинків (1971–1985)[1].
Публікувався з 1955 року. Перші статті вийшли друком у журналі «Архітектура і будівництво»: «Нові дослідження архітектури Софійського собору» (№ 1) і «Софійська дзвіниця в м. Києві» (№ 5)[1].
Є автором монографій:
У 1948 році був нагороджений медаллю «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня». За бойові заслуги у роки Німецько-радянської війни отримав орден Червоної зірки, нагороджений медалями — «За оборону Сталінграда», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною»[1].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.