Красноярське водосховище
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Красноярське водосховище (рос. Красноярское водохранилище) — водосховище на Єнісеї, утворене при будівництві Красноярської ГЕС. Є одним із найбільших за об'ємом штучних водойм у світі, у Росії посідає друге місце за цим критерієм (після Братського водосховища). Передгірне водосховище низинного типу. Об'єм водної маси — 73,3 км³. Площа поверхні 2000 км².
Красноярське водосховище | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
54°55′ пн. ш. 91°40′ сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна |
![]() | |||
Регіон |
Красноярський край Хакасія | |||
Розташування | Красноярський край, Росія | |||
Геологічні дані | ||||
Тип | водосховище ГЕС | |||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 2000 км² км² | |||
Висота | 243 m (797 ft) м | |||
Глибина середня | 37 m (121 ft) м | |||
Глибина макс. | 105 m (344 ft) м | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
↑ Водний басейн | басейн Єнісею | |||
Вливаються | Єнісей, Туба, Сисим, Бірюса | |||
Витікають | Єнісей | |||
Країни басейну | Росія | |||
Інше | ||||
Міста та поселення | Абакан | |||
Дамба, гребля | Красноярська ГЕС | |||
Geonames | 1502016 | |||
Код ДВР Росії | 17010300321416100160760 | |||
![]() | ||||
| ||||
![]() |
Верхня точка водосховища знаходиться у районі міста Абакан, при впаданні в Єнісей річки Абакан. Нижня точка —гребля Красноярської ГЕС, вище міста Красноярська. Відстань від верхньої точки до Красноярської ГЕС по прямій — близько 250 км, проте загальна довжина водосховища значно більша — 388 км. Ширина у найширших місцях сягає 15 км. Висота берегової лінії — 243 метри над рівнем моря.
У водосховище впадає декілька досить великих річок, як: Туба, Сісім, Сида з правого берега, з лівого — Бірюса. У місцях впадіння річок, що раніше впадали безпосередньо в Єнісей, при створенні водосховища утворилися затоки. Найбільш значні — Тубинська, Сида, Карасуг, Сісім, Дербинська, Бірюнська. У прибережних скелях водосховища чорніють виходи численних унікальних печер — у тому числі Бірюсинських, з їхніми ходами протяжністю до 6 км, залами і неперевершеними ґротами.
Найбільшими населеними пунктами, що знаходяться на березі водосховища, є районні центри Усть-Абакан, Краснотуранськ (розташований на березі затоки Сида), Новоселово. Мости через водосховище відсутні, найближчі мости через Єнісей розташовані декількома кілометрами вище водосховища. Однак через водосховище можна переправитися поромом, зокрема із села Новоселово. До початку 1990-х років виконувались пасажирські перевезення водосховищем на теплоходах із підводними крилами.
Заповнення Красноярського водосховища відбувалося у 1967—1970 роках. При створенні водосховища було затоплено місце, де колись знаходилося одне з перших російських поселень на території Сибіру, заселеної хакаськими племенами — Абаканський острог (район сучасного Краснотуранська). Зникли також численні приєнісейські петрогліфи («писаніц»). Частину писаніц було врятовано чи скопійовано зусиллями самовідданного краєзнавця Е. С. Аннинського.
Розташування Дербинського археологічного району, знайденого на берегах Дербинської затоки, утвореної нижньою течією річки Дербіна, відносять до наступних стадій пізнього палеоліту: до малохетського потепління всередині каргинського міжзледеніння (стоянка Малтат-II, 43000—33000 р. н.)[1],до конощельского похолодання каргинськогочасу (29—30 тис. р. н.) і фінально-стартанського часу (Конжул, Ближній лог, 12—13 тис. р. н.)[2]. У місцезнаходженні Покровка II (Малий Лог II)була знайдена лобна кістка людини виду Homo sapiens віком 27740±150 років (міжзледеніння Greenland Interstadial 5)[3][4].На лівому березі водосховища, на стрілці при впаданні річки Іжуль в Єнісей, у східній частині Куртакського археологічного району знаходяться середньоплейстоценові стоянки Усть-Іжуль 1[5][6] и Усть-Іжуль 2. На стоянці Усть-Іжуль 2 добуто радіокарбонову дату 30010±1470 років[7].