Корсунь-Шевченківська операція
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ко́рсунь-Шевче́нківська наступа́льна опера́ція (з німецького боку називалась Черкаський мішок[3]; 24 січня — 17 лютого 1944 р.) — частина стратегічного наступу військ 1-го (генерал армії Микола Ватутін) і 2-го (генерал армії Іван Конєв) Українських фронтів із метою оточення та знищення угруповання противника на Корсунь-Шевченківському виступі.
Корсунь-Шевченківська наступальна операція, «другий Сталінград» | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Друга світова війна | |||||||
Німецький танк Tiger I | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Третій Рейх | СРСР | ||||||
Командувачі | |||||||
Еріх фон Манштейн Отто Велер Вільгельм Штеммерман† |
Ватутін М. Ф. Конєв І. С. | ||||||
Втрати | |||||||
Близько 50 000, зокрема 27 000 загиблих і полонених, понад 30 000 вийшло з оточення[1] | Близько 80 000, зокрема 24 286 убитих, померлих і полонених, 55 902 поранених і хворих[2]. |
Початок операції проходив у взаємних атаках, поки війська обох Українських фронтів не завершили оточення ворога, з'єднавшись 28 січня у м. Звенигородці. Спроби військ Вермахту розблокувати оточене угрупування були невдалими. Утім, спроба оточенців прорвати фронт виявилася вдалою: 30 тисяч німецьких солдат та офіцерів змогли прорвати радянський фронт. 17 лютого оточене угрупування було ліквідоване. Німці втратили 41,2 тисяч убитими, 15 тисяч полоненими, велику кількість бойової техніки. Втрати особового складу РСЧА були навіть вищими.
Через наявність великих сил ворога (9 піхотних дивізій, танкова дивізія СС «Вікінг», моторизована бригада СС «Валлонія», артилерійські, інженерні та інші частини), розгалужену мережу оборони, завдання по розгрому Корсунь-Шевченківського угруповання було досить складним.
За спогадами Манштейна, в оточення потрапили два німецьких армійських корпуси під командуванням Вільгельма Штеммермана і Теобальда Ліба, особовий склад яких налічував перед оточенням близько 54 тисяч осіб, причому частина тилових служб уникла оточення[4].