Но́нна Кроні́дівна Копержи́нська (1 травня 1920, Київ — 10 червня 1999, Київ) — українська актриса театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1967). Лауреатка театральної премії «Київська пектораль» (1995).
| Нонна Кронідівна Копержинська | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Копержинська Нонна Кронідівна | |||
| Народилася | 1 травня 1920 Київ | |||
| Померла | 10 червня 1999 (79 років) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство | СРСР / Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | 1939—1999 | |||
| Чоловік | Павло Шкрьоба | |||
| Провідні ролі | Секлета у фільмі «За двома зайцями» | |||
| IMDb | ID 0465764 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Народилася 1 травня 1920 року в Києві. Коли їй було два роки, в неї помер батько. Потім Нонна з мамою-лікаркою переїхала жити на Донбас у невелике місто — Димитров (нині Мирноград), а пізніше, коли її матір перевели на роботу до Києва, Нонна в 1938 році вступила до театрального інституту. Вона потрапила на курс до Амвросія Бучми. А згодом її помітив Олександр Довженко і в 1939 році зняв у своєму фільмі «Щорс».
У 1941 році почалася німецько-радянська війна Нонні довелося залишити навчання. Закінчила вона його вже після війни. З 1946 року і до кінця життя актриса працювала у театрі імені Івана Франка, створюючи незабутні сценічні образи. Народна артистка України Галина Яблонська, яка працювала з Нонною Копержинською, пригадувала:
 |
Нонна Копержинська не грала на сцені — вона на ній жила, і в цьому її можна порівняти з Амвросієм Бучмою. |  |
Вдруге з'явилася на екрані в картині «Украдене щастя» (1952), але народна слава до неї прийшла після ролей у фільмах «За двома зайцями» (1961) і «Королева бензоколонки» (1963). Голос видатної акторки впізнавали і любили шанувальники радіовистав «Театр перед мікрофоном».
На початку 1990-х років звільнилась з театру, у 1995 році в останній раз з'явилась на екрані у фільмі Олега Бійми «Острів любові». Померла від онкологічного захворювання 10 червня 1999 року. Через рік, теж від раку, помер старший син Нонни Копержинської, Євген[1]. Похована поруч зі своїм чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою на Байковому цвинтарі Києва (ділянка № 49-А).
Ролі в театрі
- 1968 — «На сьомому небі» Миколи Зарудного; реж. Дмитро Чайковський — Софія Іванівна[2]
- Текля («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького)
- Вустя, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»,
- Степанида «Не судилось» М. Старицького,
- Ганна «Фараони» О. Коломійця,
- Ганна «Безталанна» І. Карпенка-Карого,
- Люба Шевцова «Молода гвардія» О. Фадєєва,
- Катерина «В степах України» О. Корнійчука,
- Настя «Патетична соната» М. Куліша
- Марина «Дядя Ваня» А. Чехова,
- Ніна Іванівна «Ретро» О. Галіна
- Клара Цеханасян «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта
- Катерина — Пора жовтого листя М. Я. Зарудного
- Марта — Макар Діброва О. Є. Корнійчука
- Настя — Украдене щастя" І. Я. Франка
- Галина Петрівна — Гріх В. К. Винниченка
- Гордиля — Лиха доля М. П. Старицького
- Варвара — Мої друзі О. Корнійчука
Фільмографія
- 1939 — «Щорс»
- 1952 — «Украдене щастя» (фільм-вистава) — друга сусідка
- 1953 — «Калиновий гай»
- 1953 — «Доля Марини» — Мотря
- 1955 — «Назар Стодоля» (фільм-вистава) — молодиця
- 1955 — «В один чудовий день» — Оксана
- 1956 — «Коли співають солов'ї» — Устина
- 1957 — «Партизанська іскра» — мачеха Волошиних
- 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» — тётя Вустя
- 1958 — «Чарівна ніч» (короткометражний) — Василина
- 1958 — «Сватання на Гончарівці» — Одарка
- 1958 — «Хлопчики» — жінка на вокзалі
- 1960 — «Киянка» (Фільм 3)
- 1961 — «За двома зайцями» — Секлета Пилипівна Лимериха, мати Галі
- 1962 — «Свіччине весілля» (фільм-вистава) — Тетяна, бублейниця
- 1963 — «Королева бензоколонки» — Рогнеда Карпівна, буфетниця
- 1964 — «Фараони» (фільм-вистава) — Ганна
- 1965 — «Місяць травень» — мати Галі
- 1966 — «Безталанна» (фільм-вистава) — Ганна
- 1966 — «Чому посміхаються зірки» (фільм-вистава) — Оксана Дмитрівна
- 1967 — «Десятый крок» — епізод
- 1967 — «Непосиди» — Диходиміха, мати Олега
- 1967 — «Не судилось» (фільм-вистава) — Степанида
- 1969 — «Варчина земля» — Нонна Степанівна, голова
- 1969 — «Якщо є вітрила» — Капіталіна Дмитровна Дудка, жінка боцмана
- 1969 — «Лиха доля» — Гордиля
- 1971 — «Інспектор карного розшуку» — Каштанова, сусідка Огороднікових
- 1972 — «Мушкетери 4 «А»» (короткометражний) — Макарівна, тітка Юрка
- 1972 — «Рим, 17...»
- 1972 — «Зозуля з дипломом»
- 1974 — «Прощавайте, фараони» — Ганна
- 1975 — «Прості клопоти» — Єфимівна
- 1976 — «Час — московський» — Єфимівна
- 1978 — «Дві сім'ї» (фільм-вистава) — Настя, мати Самрося і Романа
- 1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
- 1982 — «Ретро» (фільм-вистава) — Ніна Іванівна Воронкова, медсестра
- 1994 — «Царівна» (серіал) — приятелька
- 1995 — «Острів любові» (Фільм перший. «Острів любові») — нянька паночки
Пам'ять
- 9 червня 2009 року на будинку № 2 по Михайлівській вулиці у Києві, де Нонна Копержинська жила з 1981 по 1999 рік, було встановлено меморіальну дошку на її честь[3].
- Олег Вергеліс. Народна артистка (Олег Вергеліс про Нонну Копержинську). — Київ : ТОВ «ЗНУА», Журнал «Радуга», 2019. — 198 с. — (Серія «Глядацький зал») — ISBN 978-966-281-150-6.
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
