Бійма Олег Іванович

Оле́г Іва́нович Бі́йма (нар. 19 квітня 1949, Київ) — український кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії (1996), Заслужений діяч мистецтв України (2001).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бійма.

Олег Іванович Бійма
Режисер Олег Бійма 27 червня 2024 року Будинок кіно, після фільму Поєдинок
Народився	19 квітня 1949(1949-04-19) (75 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1972)
Вчителі	Небера Володимир Павлович
Заклад	Укртелефільм
Членство	Національна спілка кінематографістів України і Українська кіноакадемія
Батько	Бійма Іван Спиридонович
Нагороди
IMDb	ID 0082033

Біографія

Народився 19 квітня 1949 року в місті Київ, у родині українського радянського військовика Героя Радянського Союзу Івана Бійми.

1972 року закінчив Київський театральний інститут (педагог Володимир Небера) й відтоді з 1972 почав працювати на кіностудії «Укртелефільм». З 2001 по 2007 рік^[1][2][3] був генеральним директором Укртелефільму. Опісля новим в.о.гендиректора Укртелефільму з 2009 по 2016 рік був Віктор Петренко, з 2010 по 2013 генеральним директором ДП студія «Укртелефільм» був Юрій Сторожук, згодом з 2016 року новим гендиректором став Сергій Омельчук, призначений наказом голови Держкомтелерадіо з 2016 по 2017, згодом з 2017 по 2018 року Держкомтелерадіо призначений новий гендиректор Віктор Підлісний,^[4][5] У 2018 році на виконання Постанови КМУ про перетворення ДП УСТФ «Укртелефільм» в Акціонерне підприємство, Держкомтелерадіо призначено голову комісії з перетворення ДП у ПАТ «Укртелефільм» Тараса Аврахова;^[6] першим заступником гендиректора та художнім керівником студії увесь цей час був Бійма^[7] й Бійма обіймав цю посаду художнього керівника студії Укртелефільм аж до 2018 року коли його змінив Олександр Денисенко.^[8]

Фільмографія

Художні телефільми

• 1974 — «Ти плюс я — весна» (муз. телефільм)
• 1978 — «Казка як казка…»
• 1978 — «Образи»
• 1980 — «Лючія ді Ламмермур»
• 1981 — «Нехай він виступить…»
• 1982 — «Усмішки Нечипорівки»
• 1984 — «За ніччю день іде»
• 1986 — «Співають гори»
• 1987 — «Випробувачі»
• 1990 — «Чорна пантера та Білий ведмідь»

Художні телесеріали

• 1988 — «Блакитна троянда» (2 с.)
• 1989 — «Хочу зробити зізнання» (рос. Хочу сделать признание; 2 с.)
• 1991 — «Гріх» (рос. Грех; 2 с.) — Золота медаль на 13-ому Всесоюзному фестивалю телефільмів у місті Саратов, Росія
• 1993 — «Пастка» (5 серій)
• 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (7 серій)
• 1995–1996 — «Острів любові» (10 серій)
• 1998 — «Пристрасть» (3 серії)
• 2002 — «Прощання з Каїром» (2 серії)

та інші.

Здійснив авторський цикл документальних фільмів про українських митців (від 1997 року — під назвою «Немеркнучі зірки»).

Премії

• 1996 — Державна премія України імені Тараса Шевченка.

Джерела

1. «Укртелефільм»: агонія. Детектор медіа. 30.01.2007. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
2. Прутнік вирішив захопити "Укртелефільм" силою?. Українська правда. 12.02.2007. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
3. Немистецький конфлікт. День. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.
4. Віктор Підлісний призначений гендиректором «Укртелефільму» замінить Сергія Омельчука. Детектор медіа. 22 червня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 16 жовтня 2023.
5. Виконуючий обов'язки гендиректора «Укртелефільму» Віктор Петренко звільнився. Детектор медіа. 2.09.2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
6. Віктора Підлісного звільнили з посади гендиректора «Укртелефільм». Справи передали Тарасу Аврахову. Детектор медіа. 10.07.2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
7. Остапа, Світлана (22.04.2015). Якщо ми не захистимо «Укртелефільму», він незабаром стане банкрутом, — керівництво студії. Детектор медіа. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
8. В «Укртелефільмі» новий художній керівник. Детектор медіа. 2.05.2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.

• Клочко Діана. Олег Бійма: «Зараз я роблю ставку на молодих акторів, за якими — майбутнє» // День. 22 січня 1999
• Олег Бійма: «У нас — найбільш застійний час із часів застою» // День. 20 лютого 1999
• Шаповаленко Таїсія. Олег Бійма: «Комерційне кіно ніколи не робило погоди» // Дзеркало тижня № 27 (402) 20-26 липня 2002
• Олег Бійма: коли мене звільняли з посади керівника Укртелефільму, то прийшли в кабінет з пилкою // УНІАН, 13 березня 2007
• Кіно для президента. Польоти над «Укртелефільмом» — уві сні та наяву // Дзеркало тижня, № 31, 22 серпня-29 серпня 2008
• Бійма живе на пенсію матері Газета по-українськи, 27 березня 2008
• Олег Бійма хоче зняти 10-серійний детектив за романом Шкляра // Газета по-українськи, 9 липня 2010
• Дві зірки на лацкані Бійми // Дзеркало тижня, 19 квітня 2019
• Олег Бійма: Після фільму «За ніччю день іде» я відчув, що маю в руках професію режисера. umoloda.kyiv.ua. 17.09.2019

Посилання