Комуністичний інтернаціонал
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Комуністи́чний інтернаціона́л (скорочено Комінте́рн), або ж Тре́тій інтернаціона́л — міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем і знаходилась під повним контролем Іноземного Відділу НКВС (розвідка, спецоперації). Відповідно до § 1 Статуту Комінтерну
Комуністичний інтернаціонал - Міжнародне товариство робітників - являє собою об'єднання комуністичних партій окремих країн, єдину світову комуністичну партію. Являючись вождем і організатором світового революційного руху пролетаріату, носієм принципів і цілей комунізму, Комуністичний інтернаціонал бореться за завоювання більшості робітничого класу і широких верств незаможного селянства, за встановлення світової диктатури пролетаріату, за створення Всесвітнього союзу соціалістичних радянських республік, за повне знищення класів і здійснення соціалізму, - цієї першої ступені комуністичного суспільства [1]. Оригінальний текст (рос.)§ 1. Коммунистический интернационал — Международное товарищество рабочих — представляет собой объединение коммунистических партий отдельных стран, единую мировую коммунистическую партию. Являясь вождем и организатором мирового революционного движения пролетариата, носителем принципов и целей коммунизма, Коммунистический интернационал борется за завоевание большинства рабочего класса и широких слоев неимущего крестьянства, за установление мировой диктатуры пролетариата, за создание Всемирного союза социалистических советских республик, за полное уничтожение классов и осу-ществление социализма, — этой первой ступени коммунистического общества.
Кінцевою метою, до якої прагне Комуністичний Інтернаціонал, є заміна світового капіталістичного господарства світовою системою комунізму [2]. Оригінальний текст (рос.)Конечной целью, к которой стремится Коммунистический Интернационал, является замена мирового капиталистического хозяйства мировой системой коммунизма.
Заснований 1919 року в Москві за ініціативи Володимира Ульянова, який оголосив «мертвим» Другий інтернаціонал після початку Першої світової війни 1914 року. 1943 року Й. Сталін розпустив Комінтерн на вимогу керівництва союзників СРСР у Другій світовій війні — США та Великої Британії.
Комінтерн був однією з найважливіших політичних організацій першої половини XX століття. Основною офіційно зазначеною метою його створення була світова революція, яка, країна за країною, мала охопити увесь Світ. До кінця 1920-х років ця ціль застаріла, втратила актуальність, і тому стала суперечити доктрині сталінізму — побудови «соціалізму в окремій країні». Організація Комінтерну перетворилася на радянський інструмент підривної діяльності (шпигунства та диверсій) у країнах Заходу на користь СРСР. Формальним керівним органом Комінтерну був Світовий конгрес. Окремі учасники формували лише секретаріат та президію Виконавчого комітету Комуністичного інтернаціоналу (ВККІ). Реально та безпосередньо роботу Комінтерну очолювало Політбюро ЦК ВКП(б) та, за його розпорядженнями,— ОГПУ та Іноземний відділ НКВС (рос. ИНО НКВД). Вони ж здійснювали і «ротацію» кадрів — арешти та знищення членів зарубіжних партій.
Починаючи від середини 1920-х років, Комінтерн використовувався керівництвом СРСР—ВКП(б) для так званої «більшовизації» комуністичних партій і був інструментом впливу на комуністичні партії та організації в інших країнах. Після захоплення групою Й. Сталіна абсолютної влади у ВКП(б) і СРСР наприкінці 1927 року, у відносинах із зарубіжними компартіями домінантою став пріоритет інтересів Радянського Союзу і підпорядкування цим інтересам діяльності всіх компартій. Захопивши повноту влади, Сталін проголосив «наявність» зобов'язань пролетарів «всіх країн» перед «диктатурою пролетаріату в СРСР»[3].