Комишуваха (Сіверськодонецький район)
селище міського типу в Україні, у Попаснянській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
селище міського типу в Україні, у Попаснянській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Комишуваха — селище в Україні, у Попаснянській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області.
селище Комишуваха | |
---|---|
Свято Георгіївський храм | |
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Сєвєродонецький район |
Громада | Попаснянська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA44120070030041143 |
Основні дані | |
Засновано | 1853 (171 рік) |
Статус | із 2024 року |
Площа | 4,88 км² |
Населення | ▼ 2058 (01.01.2019)[1] |
Густота | 421,7 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 93342 |
Телефонний код | +380 6474 |
Географічні координати | 48°41′47″ пн. ш. 38°26′33″ сх. д. |
Висота над рівнем моря | 139 м |
Водойма | р. Комишуваха
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Комишуваха |
До обл. центру: | |
- автошляхами: | 47,5 км |
Селищна влада | |
Адреса | 93340, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, смт Комишуваха, вул. Космічна, 1 |
Карта | |
Комишуваха у Вікісховищі |
Селище розташоване на річці Комишуваха (лівій притоці Лугані, басейн Сіверського Дінця).
На території села досліджені кургани з похованнями епохи бронзи та кімерійські (XVIII—XVII століть до н. е.), а також кочівницькі (XI—XIII століть н. е.) поховання.
Між селами Комишуваха і Врубівка виявлені кургани давніх кочівників — скіфів та сарматів.
У 1892 році Микола Брандербург розкопав скіфський курган за 6 км від села Комишуваха в урочищі Золотий рудник. У кургані виявили великий набір бронзових речей. Там знаходились два непарних злегка вигнутих псалії з трьома трубчастими отворами та зі шляпками на кінцях, бронзова бляшанка з вушками та бронзовий ніж, який має типову для скіфських ножів форму — вигнута спинка переходить у тримач для рукоятки, а лезо відокремлене від тримача невеликим заокругленим виступом; також були знайдені плоскі кістяні кільця.
Ці кургани описані наприкінці XIX століття гірським інженером, головою Слов'яносербської земської управи І. Фелькнером:
Курганні насипи в основному обкладені тесаним камінням, також знаходять кінської збруї та стріл, шаблі. Розташування курганів досить одноманітне, так вони в туман і вночі для подорожнього служать дороговказами, адже за ними зручно розрізнити, де схід, захід, північ, південь. На північ вони, зазвичай, бувають похилі, на південь — круті, зі сходу і заходу — менш круті та менш пологі. У цих курганах із часів кочівних народів вкопано по одній, дві і більше кам'яних статуй, яких називали бабами.
15 листопада 1753 року було сформовано гусарський Валаський поселений полк Родіона Депрерадовича. На території району розташовувалися чотири роти полку Депрерадовича, в тому числі 7-ма рота, на річці Комишуваха, на території сучасного селища Комишуваха.
У 1754 році на річці Комишуваха засновано шанець 7-ї роти полку Родіона Депрерадовича.
У 1764 році тут вже стояла 16-та рота Бахмутського гусарського полку, яку перемістили у 1770 році в шанець 15-ї роти.
На місці 16-ї роти на річці Комишуваха командувач Бахмутського гусарського полку генерал-майор Георгій Депрерадович утворив приватне поселення, яке за назвою річки найменували Комишувахою.
Загалом у власності поміщиків Депрерадовичів було 32,1 тис. десятин землі, придатної для обробітку, та 16,27 тис. десятин, непридатних для обробітку. Їм належало 2,313 тис. селян.
У 1775 році з села Комишуваха до Родіонівки (маєток «Старий Млин») переселено чимало кріпацьких родин генерала Родіона Депрерадовича та його сина, підполковника Івана Родіоновича, всього 652 жителі.
Станом на 1859 рік існувало три поселення:
Станом на 1886 рік у селі, центрі Комишуваської волості, мешкало 726 осіб, налічувався 121 двір, існували православна церква, школа, лавка, відбувалось 3 ярмарки на рік[3]. За 9 верст від селища розташовувався постоялий двір, а за 11,5 верст — поштова станція.
У січні 1918 року встановлена радянська влада. Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 осіб[4]. Під час Другої світової війни на фронтах боролися 126 жителів селища, 47 людей загинули у боях, 89 нагороджені орденами та медалями. На братській могилі воїнів, які загинули у роки Другої світової війни, встановлено пам'ятник.
12 серпня 2014 року, під час збройного протистояння українських військових з озброєними прибічниками ЛНР останні були вибиті з селища[5]. 28 січня 2015 року загинув під час мінометного обстрілу вогневих позицій українських артилеристів під Комишувахою старший сержант 17-ї бригади Руслан Пономаренко.
Станом на 1989 рік кількість населення складала 3427 осіб[6].
За даними перепису 2001 року, населення селища становило 2868 осіб, з них 83,16 % зазначили рідною українську мову, 16,74 % — російську, а 0,1 % — іншу[7].
У 2011 році кількість населення складала 2310 осіб[8].
У 2012 році кількість населення складала 2272 осіб[8], у 2013 році — 2235 осіб.[8], у 2017 році — 2143 осіб[9].
У 2018 році кількість населення складала 2107 осіб[9], у 2019 роцв — 2058 осіб[9].
Через селище пролягає автомобільна дорога Бахмут — Попасна[10] та залізниця, станція Комишуваха.
Уродженці села:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.