Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Євгра́ф Петро́вич Ковале́вський (нар. 10 (21) грудня 1790, село Ярошівка Харківського повіту — 18 (30) березня 1867, Петербург) — російський і український вчений, державний діяч Російської імперії. Гірничий інженер, директор Гірничого корпусу, з 1830 по 1836 рр. Томський губернатор і головний начальник Коливанських та Алтайських заводів, сенатор; з 1856 — попечитель московського навчального округу. З 1858 по 1861 — міністр народної освіти у Російській імперії. Виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження Донбасу.
| Євграф Петрович Ковалевський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Ковалевський Євграф Петрович, 1865 | ||||||||||
 ДиректорДепартаменту гірничих і соляних справ | ||||||||||
| 1837 — 1839 | ||||||||||
| Попередник | Карнєєв Єгор Васильович | |||||||||
| Наступник | Бегер Федір Федорович | |||||||||
.png){kind=small} Губернатор Томської губернії | ||||||||||
| 8 травня 1830 — 23 листопада 1835 | ||||||||||
| Попередник | Фролов Петро Козьмич | |||||||||
| Наступник | Шленьов Микола Олексійович | |||||||||
| Народився | 21 грудня 1790 або 1792[1] Ярошівка, Харківський повіт, Харківське намісництво, Російська імперія | |||||||||
| Помер | 30 березня 1867 або 1867[1] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] | |||||||||
| Похований | Сергієва приморська пустиньd | |||||||||
| Відомий як | директор, Попечитель учбового округу, губернатор | |||||||||
| Громадянство | Російська імперія | |||||||||
| Національність | українець | |||||||||
| Alma mater | Mining Cadet Corpsd (1810) | |||||||||
| У шлюбі з | Ганна Степанівна (до одрудження Колосова) | |||||||||
| Діти | Петро (1827), Михайло (1829), Анатолій (1834), Зінаїда (1835), Микола (1837), Євграф (1839), Євген (1842) | |||||||||
| Рідня | Ковалевські | |||||||||
| Брати | Єгор Петрович, Петро Петрович | |||||||||
| Професія | державний діяч | |||||||||
| Звання | дійсний таємний радник | |||||||||
| Релігія | православний християнин | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Рід Ковалевських бере початок від брата генерального осавула Війська Запорозького Івана Ковалевського — Семена Ковалевського (близько 1650 року). Його син Василь (помер у 1682 р.) був харківським полковим обозним. Євграф Петрович Ковалевський — праправнук останнього. Рід Ковалевських було внесено до VI частини родословної книги Харківської губернії (Гербовник, III, 102).
Таким чином, Ковалевський Євграф Петрович — з роду українських козацьких старшин. Дворянин. Власник 180 душ в Харківській (родові) і 75 душ в Петербурзькій (набуті) губерніях.
Випускник Слобідського українського головного училища (1800—1805), Слобідсько-української гімназії (1805—1808).
Закінчив Гірничий кадетський корпус (ГКК) в Петербурзі із золотою і срібною медалями (1810).
Помер 18 (30) березня 1867 в Санкт-Петербурзі і похований у церкві архистратига Михайла Троїце-Сергієвої пустелі під Петербургом.
Починав свою діяльність як берг-інспектор на Луганському ливарному заводі Карла Гаскойна (20-ті роки XIX ст.).
Є. П. Ковалевським вперше була виділена Бахмутська геологічна формація Донецького кряжу і введена сама його назва (від річки Донець; скіфське «дон» означає «вода, ріка»), що визначило майбутню назву регіону.
У 1827 р випускник Гірничого кадетського корпусу у С.-Петербурзі гірничий інженер з Харкова Євграф Ковалевський виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження Донбасу. Йому ж належить назва «Донецький басейн» від чого згодом було утворено скорочення «Донбас».
У 1858 р. Є. П. Ковалевський став першим міністром народної освіти й започаткував серію прогресивних перетворень у навчальних закладах Росії.
Саме Є. П. Ковалевський сприяв скасуванню цензурної заборони творів Тараса Шевченка (1860 р.), після чого слово «Кобзаря» вільно поширювалось всією країною.
У 2023 році заснована відзнака Донецького відділення НТШ: Пам'ятна медаль «Євграф Ковалевський».
Одне з основних досягнень Ковалевського Є. П. як геолога — «Петрографічна карта Донецького гірського кряжу, що тягнеться по Бахмутському і Славяносебському повітах Катеринославської губернії і по Міуському начальству землі Війська Донського»(«горной области» занимающей два обширные уѣзда (Бахмутскій и Славяносербскій) Екатеринославской губерніи и Міусское сыскное начальство войска Донскаго" на пространствѣ 1 8 0 0 0 квадратныхъ верстъ.") складена на підставі спостережень і відкриттів 1823 і 1827 років. Ця карта є додатком до статті гірничого інженера Євграфа Петровича Ковалевського «Геогностичений огляд Донецького гірського кряжу», яка вийшла в «Гірничому журналі» за 1829 р.[3]
У своїй статті в «Горном журнале» 1829, № 1 Є.Ковалевський критикує попередників за відсутність системного підходу до вугільних родовищ краю: «Послѣ устроенія Луганскаго завода, хотя и открывались въ окрестностяхъ онаго отдѣлыю мѣсторожденія полезныхъ ископаемыхъ; но при развѣдкѣ оныхъ не было обращаемо вниманія на взаимное положеніе сихъ мѣсторожденій ни на общее ихъ ошношеніе къ той сптранѣ въ которой они находятся. Вотъ причина, по чему страна сія осталась неопредѣленною въ геогностическомъ видѣ и безъ всякаго отличительнаго пазванія» хотя она заключаеть въ себѣ отдѣльный и, по многимъ отношеніямъ любопытный горный кряжъ."
Євграф Ковалевський вперше назвав систему родовищ на Сході України «басейном»: «Донецкій горный кряжъ будучи разсматриваемъ въ геогностическомъ отношеніи представляетъ огромный бассейнъ наполненный осадками породъ».[4]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
