Японсько-українські системи транскрипції та транслітерації
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
У статті подано відомі японсько-українські системи транскрипції та транслітерації: Діброви-Одинця (1944), Федоришина (1994), Бондаренка (1999)[1], Накадзави (2009), Рубеля (2009)[2] та Коваленка (2012)[3], а також ухвала методичного семінару викладачів-японістів Інституту філології Київського університету Шевченка (2011)[4].
Станом на 2022 рік в українських навчальних закладах (Київський національний лінгвістичний університет тощо) використовується система, створена Накадзавою Хідехіко.