Нагоя - Wikiwand

Наґо́я (яп. 名古屋市, なごやし, МФА: [nagoja ɕi̥]^?) — місто в Японії, в префектурі Айті. Розташоване в західній частині префектури, на березі тихоокеанської затоки Ісе. Входить до списку міст державного значення Японії. Адміністративний центр префектури. Виникло на основі призамкового містечка 1610 року, столиці автономного уділу Оварі. В ранньому новому часі було резиденцією оварійських Токуґав, родичів японських сьоґунів. Отримало статус міста 1889 року. Площа становить 326,43 км². Станом на 1 серпня 2011 року населення складало 2 266 249 осіб, густота населення — 6940 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, виробництво високоточної техніки, хімічна промисловість, харчова промисловість, комерція, туризм. Центр Нагойського промислового району. В місті розташовані Нагойський замок, синтоїстське святилище Ацута, Нагойський університет. За кількістю населення посідає 4 місце в країні після Токіо, Йокогами і Осаки. Батьківщина багатьох самурайських полководців, що стали загальнонаціональними героями, — Тойотомі Хідейосі, Като Кійомаси, Фукусіми Масанорі. Інша назва — Тюкьо́^[2].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нагоя (значення).

Коротка інформація Наґоя, Країна ...

Наґоя
Прапор
35°10′53″ пн. ш. 136°54′22″ сх. д.^{H G O}
Країна	Японія
Регіон	Чюбу, Східномор'я
Префектура	Айті
Код	23100-2
Площа	326,43 км²^[1] (є невизначені кордони)
Населення	2 266 249 осіб (Станом на 1 серпня 2011)
Густота	6940 осіб/км²
Зв'язок	Офіційна сторінка
Карти: Інститут географії Японії • Google • Bing • Geohack • Yahoo • Navitime • Itsumo-Navi • Mapple
п о р • проєкт

Закрити

Географія

Узагальнити

Перспектива

Нагоя розташована у центральній частині острова Хонсю, у рівнині Міно-Оварі. Південь міста омивається водами затоки Ісе. Площа Нагої складає &&&&&&&&&&&&0326.0450000326,45 км².^[3]

Нагоєю протікають дві великі річки, скеровані на південь: Сьонай з півночі і Темпаку зі сходу. Обидві впадають у затоку Ісе. Також центром міста, з півночі на південь, несуться води каналу Хорікава, викопаного на початку 17 століття, у часи будівництва Нагойського замку.

Рельєф Нагої умовно поділяється на три зони: східні пагорби, центральне плато та алювіальні рівнини півночі, заходу і півдня.

До східної зони входять міські райони Моріяма, Тікуса, Мейто, Темпаку і Мідорі. Її найвищою точкою є гора Тоґоку (198,3 м), що розташована на північному сході. Для цієї зони характерні пагорби, висотою 50 — 100 м над рівнем моря, які з'єднані із горами Мікава. У цій місцевості, у 5 — 13 столітті, видобували якісну глину, утворену вивітрюванням гори СаНаге, і виготовляли першоякісну японську кераміку. З 20 століття східні райони міста були перетворені на житлово-освітні масиви.

Центральна зона складається з міських районів Нака, Хіґасі, Сьова і Мідзухо(瑞穂区、みずほく), а також частини районів Мінамі й Ацута. Висота плато, на якому вона розташована, становить 10 −15 м над рівнем моря і плавно понижається з півночі на південь. Це плато поділяється на менші плато — Нагоя, Ацута і Мідзухо — завдяки долинам, утвореними річками Ямадзакі, Сьодзін та іншими, що протікають його територією. На ньому також існують малі долини, утворені ерозією самого плато. Ця місцевість була заселененою ще з палеоліту, а у 4 — 8 століттях виходила південною стороною до лагуни Аюті, яка згадується у антології стародавньої японської поезії «Манйосю». До 18 століття у південному районі Ацута існували порти, але згодом прибрежні зони були рекультивовані і плато втратило вихід до моря. З 20 століття центральна зона використовується під житлові і комерційні райони.

Зона півночі, заходу і півдня Нагої включає міські райони Кіта, Нісі, Накамура, Накаґава і Мінато а також частини районів Мінамі й Ацута. Ці місцевості утворилися внаслідок нагромадження алювію в долинах річок і їхніх гирлах. Найнижча точка цієї зони дорівнює 1,73 м нижче рівня моря. Берегова лінія південних і західні районів склалася завдяки змінам клімату, зниженню рівня моря та рекультиваційним роботам. Хоча зона зазнає сильної шкоди від води тайфунів і повеней, вона є зручною для іригації і вирощування рису. Через це у стародавню і середньовічну епоху тут існували маєтки з назвами Адзікі («маєток дешевої їжі») та Томіта («маєток багатих полів»). З 2-ї половини 20 століття дана зона використовується під житлові масиви та промислові підприємства. Тут розміщено міський порт.

Клімат

Узагальнити

Перспектива

Клімат Нагої вважається помірним, але влітку середня вологість становить понад 70 %, що робить місто парким, а взимку з північного заходу дує сильний холодний вітер, перетворюючи префектурний центр на одне з найхолодніших місць регіону. У 2006 році середня температура повітря була зафіксована на позначці 15,9 °C, найвища — 37,5 °C, найнижча — −3,7 °C.^[3]

Більше інформації Клімат Нагої, Показник ...

Клімат Нагої
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	21,0	23,5	25,8	30,5	34,8	35,8	38,9	39,9	38,0	32,7	27,2	22,6	39,9
Середній максимум, °C	9,0	10,1	13,9	19,9	24,1	27,2	30,8	32,8	28,6	22,8	17,0	11,6	20,7
Середня температура, °C	4,5	5,2	8,7	14,4	18,9	22,7	26,4	27,8	24,1	18,1	12,2	7,0	15,8
Середній мінімум, °C	0,8	1,1	4,2	9,6	14,5	19,0	23,0	24,3	20,7	14,1	8,1	3,1	11,9
Абсолютний мінімум, °C	−10,3	−9,5	−6,8	−2,1	2,8	8,2	14,0	14,4	9,5	1,5	−2,7	−7,2	−10,3
Норма опадів, мм	48.4	65.6	121.8	124.8	156.5	201.0	203.6	126.3	234.4	128.3	79.7	45.0	1535.3
Вологість повітря, %	64	61	59	60	65	71	74	70	71	68	66	65	66
Джерело: Метеорологічне управління Японії^[4]^[5]

Закрити

Нагоя знаходиться на шляху тайфунів, що проходять Японським архіпелагом. Проте з 1980-х років їх частота зменшилась. Найбільший тайфун пронісся над містом 26 вересня 1959 року, у результаті чого загинуло 1 851 осіб.^[3]

Історія

Узагальнити

Перспектива

Людські поселення на території сучасної Нагої існували з часів палеоліту. Вже на початку 1 тисячоліття по Р. Х. ці райони були відносно густозаселеними. До 17 століття регіон сучасного міста складався з декільнох населених пунктів, найбільшим з яких було містечко Ацута. Воно виникло при однойменному синтоїстському святилищі, другим за величиною після імператорської святині в Ісе. На заході від цього містечка знаходився порт Кувана — важливий транспортний пункт на шляху з тогочасної японської столиці Кіото до східних провінцій країни.

1610 року сьоґун і об'єднувач Японії Токуґава Ієясу почав капітальне будівництво замку Нагоя на Нагойському плато і завершив його за два роки. Велика частина мешканців сусіднього містечка Кійосу переселилася під цей замок, давши початок призамковому поселенню, що розвилося у містечко Нагоя. Відтоді цей замок і містечко стали центром провінції Оварі і уділу Оварі-хан — головного володіння однієї з трьох бічних гілок сьоґунського роду Токуґава. До середини 19 століття Нагоя залишалася 4-м за величиною містом Японії після Едо, Осаки та Кіото.

1871 року, у результаті адміністративної реформи новгого уряду Мейдзі була утворена префектура Нагоя. Її поділили на 6 районів, першим з яких був район містечок Нагоя та Ацута. П'ять років по тому префектуру Нагоя перейменували у префектуру Айті, а ще за два роки містечко Нагоя стало самостійним адміністративним районом.

1 жовтня 1889 року містечко Нагоя отримало статус міста. На той час воно займало площу 3,34 км², на якій мешкало близько 150 700 жителів.

З кінця 19 — в 1-й половині 20 століття завдяки бурхливому розвитку світової економіки Нагоя перетворилася на великий торгово-промисловий центр Японії. 1937 року в місті було проведено Пантихоокеанську Мирну Виставку, на якій були представлені досягнення японського та загальноазійського господарства. Проте під час Другої світової війну поступальний розвиток Нагої зупинився — 1/4 міста згоріла дощенту від варварських бомбардувань авіації США^[6].

Після війни Нагою успішно відбудували. 1 вересня 1956 року її зарахували до міст державного значення Японії, а 1957 року пустили міське метро і з 1964 року — швидкісний потяг сінкансен. 1989 року, з нагоди сторіччя набуття Нагоєю статусу міста, тут була проведена Всесвітня виставка дизайну.