Loading AI tools
естонська політична діячка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кая Каллас (ест. Kaja Kallas; (18 червня 1977 
, Таллінн, Естонська РСР ) — естонська та європейська політична діячка, прем'єр-міністр Естонії з 26 січня 2021 до 22 липня 2024 року. З 1 грудня 2024 року — Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.
До роботи в уряді була лідеркою Партії реформ з 2018 року, депутаткою Рійгікогу (2011—2014; 2019). Була депутаткою Європейського парламенту з 2014 до 2018 року, представляючи Альянс лібералів і демократів за Європу. До обрання до парламенту працювала юристкою, спеціалізувалась на європейському й естонському антимонопольному законодавстві.
Народилася в Таллінні 18 червня 1977[4], донька 14-го прем'єр-міністра Естонії та єврокомісара Сііма Калласа[5]. Під час радянських депортацій з Естонії її матір Крісті, якій на той момент було 6 місяців, було депортовано до Сибіру разом із матір'ю та бабусею у вагоні для перевезення худоби, і вона жила там у засланні до 10 років[6]. Дідом Каллас був Едуард Алвер, один із засновників Естонії 24 лютого 1918 року і перший начальник поліції Естонії з 1918 по 24 травня 1919 року[6].
У 1995 році вона склала іспит на атестат зрілості. Каллас закінчила юридичний факультет Тартуського університету у 1999 році й здобула ступінь бакалавра права. З 2007 року навчалася в Естонській школі бізнесу, одержавши в 2010 році ступінь EMBA (Виконавчого магістра ділового адміністрування) з економіки[7][8].
У 1999 році Каллас була членом Естонської колегії адвокатів, а у 2002 році ― адвокат, партнеркою юридичної фірми Luiga Mody Hääl Borenius and Tark & Co, була тренеркою в Естонській школі бізнесу. Член Європейського антимонопольного альянсу. 2011 року отримала статус неактивного члена Естонської колегії адвокатів[9]. У листопаді 2018 року Каллас опублікувала свої мемуари «MEP: 4 aastat Euroopa Parlamendis» (Євродепутатка: Чотири роки в Європейському парламенті), в яких вона описує своє життя і роботу в Брюсселі з 2014 по 2018 рік[10].
У 2010 році Каллас вступила до Партії реформ Естонії. У 2011 році вона балотувалася до Рійгікогу від повітів Гар'юмаа і Рапламаа, набравши 7157 голосів. Депутат Рійгікогу XII скликання, з 2011 по 2014 рік очолювала парламентський комітет з економічних питань.[9]
На виборах 2014 року Каллас балотувалася до Європарламенту й отримала 21 498 голосів[9]. У Європейському парламенті Каллас входила до Комітету з промисловості, досліджень та енергетики і тимчасово входила до Комітету з внутрішнього ринку та захисту споживачів. Вона була заступницею голови делегації в Комітеті парламентського співробітництва між ЄС та Україною, а також членом делегації у Парламентській асамблеї Євронест і делегації з питань відносин зі США[4].
Каллас була членом Інтергрупи Європейського парламенту з питань цифрового порядку денного[11] і заступницею голови Молодіжної Інтергрупи[11].
Під час перебування в парламенті Каллас працювала над стратегією єдиного цифрового ринку, енергетичної та споживчої політики, а також над відносинами з Україною. Зокрема вона захищала права малих та середніх підприємств (МСП), підтримуючи ідею, що кордони в цифровому світі перешкоджають появі інноваційних компаній. Вона є прихильницею інновацій та часто підкреслює, що правила не можуть і не повинні перешкоджати технологічній революції[4].
Каллас виступала як доповідачка з шістьма доповідями: думки про так зване регулювання електронної конфіденційності[12], правила цивільного законодавства щодо робототехніки[13], річний звіт про політику конкуренції ЄС[13], про укладення нового курсу для споживачів енергії[14], законодавство про митні порушення і санкції[14] та звіт про єдиний цифровий ринок за власною ініціативою[15].
Під час свого перебування в парламенті вона також була номінована на звання європейського молодого лідера (EYL40)[15].
13 грудня 2017 року керівник Партії реформ Ганно Певкур оголосив, що не балотуватиметься на посаду голови партії в січні 2018 року, і запропонував натомість балотуватися Каллас.[16] Після розгляду пропозиції 15 грудня Каллас оголосила, що братиме участь у виборах керівництва.[17]
3 березня 2019 року Партія реформ під керівництвом Каллас виграла вибори, набравши близько 29 % голосів, а панівна Центристська партія здобула 23 %.[18]
25 січня 2021 року, після відставки Юрі Ратаса з поста прем'єр-міністра, Каллас сформувала очолюваний реформістами коаліційний уряд з Центристською партією[19], ставши першою жінкою — прем'єркою в історії Естонії[20].
26 січня 2021 року Каллас стала прем'єр-міністром Естонії, 14 липня 2022 року заявила про відставку і розпуск уряду, щоби почати формування нової коаліції[21].
18 липня Каллас було повторно призначено прем'єр-міністром, вона зібрали новий уряд, який мав працювати протягом восьми місяців, до наступних виборів до Рійгікогу у березні 2023 року[22]. У березні Каллас було переобрано на посаду прем'єра[23]. У липні Каллас подала у відставку з посади[24].
Влітку 2024 року Каллас стала головним дипломатом ЄС, замінивши на цій посаді Жозепа Борреля[25]. 1 грудня 2024 року Каллас прибула до Києва разом із Антоніу Коштою, Президентом Європейської ради[26].
Одружена, мати трьох дітей[27].
_(cropped)_(cropped).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_-_53038267876.jpg)
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.jpg)
