Каскадія (зона субдукції)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Зона субдукції Каскадія — конвергентна границя, що простягається від північного краю острову Ванкувер у Канаді до Північної Каліфорнії у США. Це дуже довга, похила зона субдукції, в якій плити Дослідника, Хуан де Фука та Горда рухаються на схід та підповзають під значно більшу і переважно континентальну Північноамериканську плиту. Зона змінює ширину та розташована під водою неподалік берега; вона бере початок поблизу мису Мендочіно, Північна Каліфорнія, проходить через прибережну зону штатів Орегон та Вашингтон та закінчується поблизу острова Ванкувер у Британській Колумбії[1].
Плити Дослідника, Хуан де Фука та Горда — залишки величезної стародавньої плити Фараллон, яка зараз в основному занурена під Північноамериканську плиту. Сама Північноамериканська плита повільно рухається в загальному південно-західному напрямку, наповзаючи на менші плити, а також величезну океанічну Тихоокеанську плиту (яка рухається в північно-західному напрямку) в інших місцях, таких як розлом Сан-Андреас в центральній та південній Каліфорнії.
До тектонічних процесів, що діють в районі зони субдукції Каскадія, належать акреція, субдукція, глибокі землетруси та активний вулканізм Каскадних гір (Каскадська вулканічна дуга). Цей вулканізм включав такі помітні виверження, як гори Мазама (озеро Крейтер) близько 7500 років тому, масиву Гора Мізер (подія ріки Брідж) близько 2350 років тому та гори Сент-Геленс у 1980 році[2]. Серед найбільших міст, на які мають вплив зміни у зоні субдукції, є Ванкувер і Вікторія, Британська Колумбія; Сіетл, штат Вашингтон; і Портленд, штат Орегон.