Караїмознавство

Караїмознавство — наука про мову, літературу, культуру, історію та релігію караїмів; що є одним із напрямків сходознавства.

Історія

Початки караїмських досліджень пов'язані з особою Тадеуша Чацького та його публікацією «Дослідження про євреїв та караїмів» (Вільно 1807, перевидання: Краків 1860 та Львів 1886). В даний час дослідження караїмів проводяться серед інших у Польщі Кафедра вивчення івриту, вивчення араме та караїмів при Департаменті азійських наук Університету Познані.

Караїмознавство в Україні має багаторічну традицію, завдяки ентузіазму любителів історії караїмської походження. Одним із засновників караїмознавства на Україні є Семіта Кошуль (1906—1996), удостоєна за видатні заслуги в області караїмознавства премії ім. І. І. Казаса, що присуджується кримським фондом культури. У своїх роботах вона непримиренно захищала тюркську теорію походження караїмів різко критикуючи прихильників інших теорій серед професійних істориків^[1], зокрема й сам І. І. Казаса^[2]. В даний час традиції Семіти продовжуються і розвиваються^[3] в Науковому центрі Асоціації кримських караїмів під керівництвом Юрія Полканова. Міжнародним інститутом кримських караїмів видаються міжнародні щоквартальні журнали «Caraimica» і «Караїмське спадщина».

Караїмознавці

Авраам Фіркович, Ян Жегожевський, Тадеуш Ян Ковальський, Шапшал Серая Маркович, Олександр Мардкович, Ананій Зайончковський, Володимир Зайончковський, Шимон Шишман, Юзеф Сулімович, Олександр Дубинський, Семіта Кушуль, Емілія Лебедева, Ольга Прік.

Сучасні караїмознавці

Генрік Янковський, Маріола Абкович, Анна Сулімович, Шимон Пілецький.

Бібліографія

• Караїми [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Караїми // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 603. — 1000 екз.
• О караимах, преимущественно живущих в городе Евпатории [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.] // Новороссийский календарь на 1839-й год. — Одесса: Изд. Ришельевского лицея. Гор. тип., 1838. — C. 179—182.(рос. дореф.)
• , Tadeusz Jan Kowalski, "Najpilniejsze zadania karaimoznawstwa"
• , Aleksander Dubiński, "Początki zainteresowań językiem i literaturą karaimską w nauce europejskiej do końca XIX w"
• , Aleksander Dubiński, "Pół wieku karaimoznawstwa w Polsce"
• , Aleksander Dubiński, "Publikacje reliogioznawcze w zakresie karaimoznawstwa polskiego (od 1918 roku). Bibliografia"

Примітки

1. «Наука в питанні про караїмів ... фальсифікується до нахабства, а припинити це явище нікому. Свідомість від цього страшно гнітиться і важким каменем лягає на душу. Де шукати вихід? Хто допоможе?» (18.03.1986) «Нам вкрай необхідно боротися зі спотворенням даних про походження та історію караїмів до їх публікації, оскільки подальші заперечення не мають і одного відсотка цінності публікації». (15.09.1990) «…вони [фальсифікатори] не забаряться "зжерти" нас - караїмів - "живцем" ... Тому я так прошу і закликаю Вас вжити всіх можливих тепер заходів, щоб не дати їм (...) в питанні фальсифікації нашої історії і походження йти по зеленій дорозі; нехай, мерзотники, хоч спотикаються об наші обґрунтовані заперечення». (15.09.1990). // А.Полканова Сымыт Кушуль [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]
2. «Такої точки зору тримався і видатний караїмський вчений з вищою європейською освітою, Ілля Казас. Так, в докладній відповіді на запит про караїмів академіка Франції Де-Бая, він писав: «Але на користь семітиського походження караїмів говорить та обставина, що серед них в даний час знаходяться Левити та Когени, нащадки Аарона, а вони могли бути серед народу, що виводять свій рід від стародавніх ізраїльтян» (Жур. «Караимская жизнь», издание Москва, 1910 г., Книга № 3-4., стр. 48, статья «Общие заметки о караимах»). Отже, прізвища караїмів Леві і Коген, або як компонент в подвійних прізвищах караїмів, як кістка в горлі їх тюркського походження. У караїмсько-російсько-польському словнику багато розтлумачених слів мають вказівку з якої мови вони запозичені. З цих відомостей мною встановлено, що термінологія пов'язана з релігією караїмів, запозичена з давньоєврейської мови. Ясно, що вона була сприйнята тюрками одночасно з прийняттям ними вчення Старозавітної Бібліі. Так, наприклад, з того ж словника виписую поспіль ... слова, запозичені з давньоєврейської мови ... Всі вони релігійного значення. Таким же шляхом прийшли до тюрків - караїмів (тоді ще тільки старозавітників) і слова Леві і Коген, як звання священнослужителів. Так що караїмські Леві і Когени НЕ нащадки ізраїльського коліна Левітів і Когенів, а нащадки тюркських священнослужителів. Тому посилання І. І. Казаса на їх ізраїльське походження - помилкове. Таким чином, цей єдиний аргумент на користь семітського походження караїмів відпав, і теорія їх тюркського походження утвердилася на всі 100%. " //Сымыт Кушуль. [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.] Простая, но весьма существенная истина. Леви и Когены у крымских караимов.
3. Андрей Мальгин. Евреи или тюрки. Новые элементы в идентичности караимов и крымчаков в современном Крыму (2002) [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.]