Loading AI tools
міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ю́рій Хаджимура́тович Кара́єв (біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў; 21 червня 1966 року, Орджонікідзе) — генерал-майор міліції, колишній міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь (11 червня 2019 — 29 жовтня 2020)[1]. Один із керівників силових органів Білорусі в період акцій протесту 2020 року. Відповідальний за приховування результатів виборів президента Білорусі в серпні 2020 року. Віддавав накази про силовий розгін мирних мітингів із застосуванням гумових куль, вогнепальної зброї, світлошумових гранат і водометів проти беззбройних протестувальників, а також за насильство й тортури в білоруських силових структурах і місцях позбавлення волі.
| Юрій Хаджимуратович Караєв | |
|---|---|
| біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў | |
 | |
| Міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь | |
| 11 червня 2019 — 29 жовтня 2020 | |
| Президент | Олександр Григорович Лукашенко |
| Попередник | Шуневич Ігор Анатолійович |
| Наступник | Кубраков Іван Володимирович |
| Народився | 21 червня 1966 Орджонікідзе |
| Відомий як | військовослужбовець |
| Країна | Білорусь |
| Alma mater | Саратовське вище військове командне Червонопрапорне училище внутрішніх військ МВС СРСР імені Ф. Е. Дзержинськогоd (1987), Військова академія імені М. В. Фрунзе (1996) і Військова академія Республіки Білорусь |
| Батько | Хаджимурат Тимофійович Караєв |
| Мати | Раїса Михайлівна Караєва |
| Діти | син — Герман |
| Звання | генерал-майор |
| Нагороди | |
Народився 21 червня 1966 року в російському місті Орджоникидзе.
1987 року закінчив Саратовське вище військове командне Червонознаменне училище Внутрішніх військ МВС РФ імені Ф. Е. Дзержинського. Служив у Могильові, потім — у Мінському полку оперативного призначення МВС СРСР. Брав участь у бойових діях у Нагірному Карабасі. У 1992—1994 роках командував навчальною ротою 3-ї окремої Червонопрапорної бригади оперативного призначення[en] Внутрішніх військ МВС Білорусі (в/ч 3214).
1996 року закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе (Москва), факультет Генерального штабу Збройних сил Військової академії Республіки Білорусь. Служив командиром військової частини 5527 (П'ятий окремий спеціальний міліцейський батальйон, Бобруйськ; 1999—2005), військової частини 5525 (спеціальна міліцейська бригада, Гомель), командиром батальйону військової частини 3214 (Уруччя; командир частини — Д. В. Павліченко).
З липня 2008 року — командир полку міліції спеціального призначення ГУВС Мінського міськвиконкому[2], з жовтня 2008 до червня 2009 року — командир військової частини 3214 (3-тя окрема Червонопрапорна бригада оперативного призначення[en]). З 2009 року — перший заступник начальника оперативної і бойової підготовки внутрішніх військ МВС, з 2012 — заступник міністра внутрішніх справ — командувач Внутрішніми військами.
11 червня 2019 року призначений міністром внутрішніх справ Білорусі[3].
Також є головою Білоруської федерації кікбоксингу й тайського боксу[4].
У грудні 2019 року заявляв, що міліція країни позбуватиметься іміджу «карального органу» й перестане застосовувати «палично-галочну» систему, та оцінюватиме результативність роботи за кінцевими результатами без застосування планів або нормативів[5].
На 4-й день протестів після виборів президента Білорусі у 2020 році, Караєв підтвердив, що співробітники МВС могли завдавати травми випадковим людям, «які потрапили під роздачу», і повідомив, що серед понад 6 тисяч затриманих громадян є особи, на яких не складалися адміністративні справи[6]. УВКПЛ ООН засудило насильство з боку міліції.
У ході боротьби силових органів з акціями протесту загинуло щонайменше 2 людини, понад 200 дістали поранення різного ступеня тяжкості і близько 7 тисяч осіб були затримані. До затриманих співробітники силових структур застосовували різні види залякування, включно з погрозами, приниженнями, масовими побиттями та катуваннями[7][8][9][10].
31 серпня 2020 року Караєва включили до списку осіб, на яких накладено безстрокову заборону на в'їзд до Латвії, п'ятирічну заборону на в'їзд до Естонії та заборону на в'їзд до Литви у зв'язку з тим, що своїми діями він організував і підтримав фальсифікацію президентських виборів 9 серпня і подальше насильницьке придушення протестів[11].
2 жовтня 2020 року Караєва включили до «Чорного списку ЄС[be]» як ексміністра внутрішніх справ, який залишився активним за режиму Лукашенка як помічник президента — інспектора по Гродненської області і несе відповідальність за кампанію репресій і залякування, що проводиться силами МВС в результаті президентських виборів 2020 року, зокрема довільні арешти і жорстоке поводження, включно тортури, мирних демонстрантів, а також залякування і насильство щодо журналістів[12]. У той же день був включений до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США[13].
Крім того, Караєва у свої санкційні списки включили Велика Британія[14][15], Канада[16], Швейцарія[17][18]. 20 листопада 2020 року до жовтневого пакета санкцій ЄС приєдналися Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Чорногорія та Україна[19].
Батько — Хаджимурат Тимофійович Караєв, працював електрослюсарем; мати — Раїса Михайлівна, працювала інженером.
Сестра — Тамара, живе у Владикавказі[20].
Син — Герман; випускник Білоруського економічного університету, тренер із кіокушинкай.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
