Камалов Герберт Леонович
український хімік / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Камалов Герберт Леонович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Герберт Леонович Камалов (вірм. Հերբերտ Լեոնի Քամալով, 8 червня 1940, Баку) — український хімік, академік Національної академії наук України[1], Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2003 року. Іноземний член Національної академії наук Вірменії.[2]
Герберт Леонович Камалов | |
---|---|
Народився |
8 червня 1940(1940-06-08) (83 роки) Баку |
Місце проживання | Одеса |
Країна | Україна |
Національність | вірменин |
Діяльність | хімік |
Alma mater | Одеський національний університет |
Галузь | фізична хімія, органічна хімія |
Заклад | Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
Народився 8 червня 1940 року в Баку. 1963 року закінчив Одеський державний університет, по закінченню якого працював на кафедрі органічної хімії. Від 1978 — завідувач відділу каталізу Фізико-хімічного інституту НАНУ (Одеса); водночас від 1985 — завідувач філії кафедри органічної хімії Одеського університету. 2003 року за цикл наукових праць «Каталіз. Кластерні підходи, механізми гетерогенного та гомогенного каталізу» присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки[3]. 4 лютого 2009 року обраний дійсним членом Національної академії наук України за спеціальністю: фізична хімія[1].
Герберт Леонович Камалов автор понад 600 наукових праць, зокрема однієї монографії, 14 оглядів та 235 статей, а також 38 винаходів. Він підготував 22 кандидати і 2 докторів наук.