Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зішестя Христа в ад (лат. Descensus Christi ad inferos, грец. Κατελθόντα εἰς τὰ κατώτατα) — подія, що відбулася після розп'яття Ісуса Христа та перед Його Воскресінням. Ісус Христос засягнув в аді праведників, які очікували свого Відкупителя, для того щоб нарешті досягти споглядання Бога. Подолавши Своєю смертю смерть і диявола, «що мав владу смерти»[1], Ісус визволив старозавітних праведників, а також Адама і Єву, які очікували Відкупителя, і відчинив їм двері неба. Зішестя Христа в ад входить в число Страстей Христових. Вважається, що ця подія відбулася на другий день перебування Христа у гробі. Ад (чи відхлань[2]) на відміну від пекла як прокляття — це стан існування всіх тих, чи то праведних, чи лихих, що померли перед Христом[3]. Ця подія відбулася у другий день перебування Христа у гробі, та згадується у богослужіннях Великої Суботи[4]. Замість назви Ад також вживаються у літературі назви Лімб та Шеол[5].
Про зішестя Христа у ад євангелісти не завжди прямо говорять, проте вказані слова пророкувань. У канонічних книгах Нового Завіту є згадка апостолами про перебування Христа в аді: