Закон Янте
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Зако́н Я́нте (дан. janteloven; норв. jantelova чи норв. janteloven; швед. jantelagen) — усталений вираз, який характеризує особливу скандинавську модель групової поведінки, за якою особисті успіхи та досягнення сприймаються негативно і критикуються як нічого не варті та неприйнятні.
Концепція «Закону Янте» сформульована дансько-норвезьким письменником Акселем Сандемусе у романі «Втікач перетинає свій слід» (1933) у вигляді десяти правил, згідно з якими суспільство не визнає право своїх членів на індивідуальність[1].
Дія роману відбувається на початку XX століття у вигаданому данському місті Янте — типовому малому населеному пункті, де усі знають одне одного.[2] Місто здебільшого населене робітниками, головною чеснотою для яких є соціальна рівність, що підтримується набором неписаних правил, будь-яке намагання порушити які карається суспільною зневагою. Прототипом Янте було його рідне місто письменника Нюкебінґ.
Зазвичай, вираз використовується у розмовній мові як соціологічний термін, який описує негативне ставлення до індивідуальності і успіху у Швеції[3] та інших країнах Скандинавії, термін пов’язується з ментальністю, яка заперечує індивідуальні прагнення і переміщує усі акценти на колективне, перешкоджаючи тим, хто виділяється досягненнями.