Loading AI tools
український фізик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анат́олій Гл́ібович Загор́одній (29 січня 1951, Велика Багачка) — український фізик-теоретик і організатор науки; академік (з 2006), віцепрезидент (2011—2020) та президент Національної академії наук України (з жовтня 2020[1]). Директор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України (з 2002). Доктор фізико-математичних наук (1990), професор (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслужений діяч науки і техніки України (2012), Іноземний член РАН (2011, 8 березня 2022 подав заяву про вихід зі складу іноземних членів РАН[2]).
Загородній Анатолій Глібович | |
---|---|
Президент Національної академії наук України | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 2020 року |
Народився | 29 січня 1951 (73 роки) Велика Багачка, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | фізик, дослідник |
Місце роботи | Національна академія наук України |
Громадянство | |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Нагороди | |
Підпис | |
Член Ради національної безпеки і оборони України (з 20 січня 2021 року)[3]. Голова Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (з 2023).
Народився 29 січня 1951 року в селі (з 1959 — селище міського типу) Велика Багачка, адміністративному центрі Великобагачанського району Полтавської області.
1972 — закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
1972 — по т. ч. — в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, зокрема:
1978 — захистив дисертацію на тему «Флуктуации и спектры излучения ограниченной плазмы» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика».
1990 — захистив дисертацію на тему «Электромагнитные флуктуации в ограниченных плазменно-молекулярных системах» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми».
1997 — обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми».
1998 — присвоєно вчене звання професора.
2006 — обраний академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів».
2009–2011 — головний учений секретар НАН України.
2011 — 2020 — віцепрезидент НАН України.
Із 2020 — президент НАН України[1].
Наукові праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики, фізики кінетичних явищ[4][5].
Спільно з Іваном Якименком та Юрієм Климонтовичем[ru] розробив статистичну теорію просторово-обмежених плазмово-молекулярних систем, на основі якої дослідив вплив взаємодії плазмової та молекулярної підсистем на електромагнітні флуктуації в таких системах. Одержав нові кінетичні рівняння для функцій розподілу вільних і зв'язаних заряджених частинок в обмежених плазмово-молекулярних середовищах, установив явний вигляд інтегралів зіткнень, дослідив вплив межових поверхонь на розподіли електронів, іонів і молекул поблизу межі середовища. Розробив теорію гальмівного випромінювання у плазмово-молекулярних системах, яка враховує всі можливі процеси розсіяння за участю заряджених частинок і молекул, а також розсіяння електронів і молекул на колективних флуктуаціях.[6]
У 1980-х — 1990-х роках разом з Олексієм Ситенком узагальнив теорію флуктуацій у стійкій стаціонарній плазмі на випадок турбулентної плазми з дифузійно-дрейфовими рухами рідинного типу. Розрахував динамічні формфактори такої плазми, дослідив їхні особливості, пов'язані з великомасштабними турбулентними рухами в такій плазмі. У межах розвиненого підходу запропонував модель немарковської дифузії частинок у турбулентній плазмі.[6]
Подальші дослідження були спрямовані на кінетичне описання запорошеної плазми та розвинення теорії електромагнітних флуктуацій у такій плазмі з урахуванням самоузгодженого формування динамічного заряду порошинок.[джерело?]
Розвинув кінетичну теорію запорошеної плазми. На основі перших принципів статистичної механіки вивів мікроскопічні рівняння і ланцюжок рівнянь Боголюбова для запорошеної плазми, що дало змогу пояснити широкий клас нових фізичних явищ. Зокрема, запропонував кінетичний підхід до розрахунку ефективних потенціалів взаємодії порошинок у плазмі та застосував його для вивчення екранованих потенціалів у слабкоіонізованій плазмі, у тому числі за наявності зовнішніх полів. Встановив, що заряджання порошинок плазмовими струмами[відсутнє в джерелі] призводить до їх розекранування, тобто до появи кулонівської асимптотики ефективного потенціалу. Показано також, що специфічна поляризація плазми поблизу порошинки, яка рухається, може привести до значного зменшення коефіцієнта тертя і навіть зміни його знака (від'ємне тертя).[6]
Розвинув теорію електромагнітних флуктуацій у запорошеній слабкоіонізованій плазмі з урахування динамічного заряджання порошинок плазмовими струмами. Запропонував загальні співвідношення для функції діелектричного відгуку запорошеної плазми і флуктуаційних струмів зарядження порошинки за довільних частот зіткнень електронів та іонів з нейтральними частинками. Розрахував і дослідив особливості кореляційних функцій густини електронів у запорошеній плазмі, що дає змогу отримувати інформацію про параметри плазми з експериментальних спектрів розсіяння хвиль на флуктуаціях у такій плазмі.[джерело?]
Сформулював рівняння для об'єднаного описання дифузійних процесів на довільних часах еволюції — від балістичної динаміки на початковому етапі до дробової, або звичайної, дифузії на великих часах.[6]
Запропонував часово-нелокальне (немарковське) узагальнення кінетичних рівнянь[джерело?]. Розрахував часово-нелокальні інтеграли зіткнень для плазми в зовнішньому магнітному полі, та функцію діелектричного відгуку з урахуванням впливу турбулентних полів на рух заряджених частинок[6].
Очолював Державну цільову науково-технічну програми впровадження і застосування грід-технологій (2009—2013).[джерело?]
Керує декількома цільовими науковими програмами НАН України, зокрема[джерело?]:
Координує виконання Цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища.[джерело?]
Голова Комісії по роботі з науковою молоддю при Президії НАН України.[7]
Координує міждисциплінарні дослідження, здійснює зв'язок НАН України з окремими міністерствами та комітетами Верховної Ради України та Київською міською державною адміністрацією.[джерело?]
Головний редактор «Українського фізичного журналу», член редколегій «Вісника НАН України» і журналу Condensed Matter Physics [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.].[6]
Приділяє значну увагу розвитку міжнародного наукового співробітництва НАН України, інтеграції української науки в європейський науковий простір[джерело?]:
Координує роботу з вивчення та популяризації наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (з 2011). Як голова Комісії НАН України з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (змінив на цій посаді академіка НАН України Костянтина Ситника), ініціював велику програму підготовки до 150-річного ювілею вченого, зокрема видання багатотомного зібрання «Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського», є організатором і головою щорічних читань НАН України, присвячених В. І. Вернадському. Був головою програмного комітету та оргкомітету XXV Київського міжнародного симпозіуму з наукознавства та історії науки «Творча спадщина В. І. Вернадського в дослідженні науки та її організації: з минулого через сучасне — в майбутнє», що відбувся у Києві 18–19 жовтня 2012 року.[джерело?]
Відповідає в НАН України за створення сучасних науково-навчальних структур, у тому числі за співпрацю з Київським академічним університетом НАН України та Відділенням цільової підготовки Київського національного університету імені Тараса Шевченка при НАН України.[джерело?]
Є професором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладає на кафедрі квантової теорії поля фізичного факультету. Від 2018 року викладає у Київському академічному університеті НАН України і МОН України. Був також професором Києво-Могилянської академії. Голова Наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (із січня 2017 року).[джерело?]
Автор понад 200 праць.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.