Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Загороджувальні аеростати — спеціальні аеростати, що використовуються для пошкодження літаків при зіткненні з тросами, оболонками або зарядами вибухової речовини, підвішуваними на тросах.
Почали застосовуватися в період Першої світової війни. Вважається, що першу перемогу новий засіб ППО отримав 23 липня 1917 року, коли Австро-Угорська авіація при атаці італійських позицій втратила чотири літаки внаслідок пошкодження тросами аеростатів загородження[1].
Під час Другої світової війни аеростати широко застосовувалися для захисту міст, промислових районів, військово-морських баз та інших об'єктів від нападу з повітря. Наявність у системі ППО аеростатів загородження змушувало літаки супротивника літати великих висотах і усукладнювало прицільне бомбометання з пікірування.
Багато бомбардувальників було оснащено пристроями для розрізання тросів аеростатів загородження. Велика Британія використала велику кількість аеростатів загородження, і у відповідь Німеччина розробила дуже ефективні пристрої для їх знешкодження. Німецький пристрій складався з невеликих C-подібних пристроїв, встановлених на кромці крила. Коли трос аеростату потрапляв усередину пристрою, то після ковзання вниз крила він приводив у дію невеликі піропатрони, які, спрацювавши, у свою чергу, приводили в дію леза, що перерубували трос. Британські бомбардувальники також були оснащені подібними різаками, хоча німці використали порівняно незначну кількість аеростатів загородження.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.