Жан Нувель

Жан Нуве́ль (фр. Jean Nouvel, *12 серпня 1945, Фюмель, Франція) — широко відомий французький архітектор.

Жан Нувель
фр. Jean Nouvel фр. Jean Nouvel
Жан Нувель
Народження	12 серпня 1945(1945-08-12) (79 років) Фюмель, Франція
Країна	Франція
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі	Claude Parentd і Paul Viriliod
Діяльність	архітектор, педагог
Праця в містах	Париж та інші міста Франції і Європи, США, Арабського Сходу; тж. див. тут
Архітектурний стиль	функціоналізм і конструктивізм з елементами національних традицій
Найважливіші споруди	Вежа Аґбар, Інститут арабського світу та ін. (див. тут)
Учні	Hala Wardéd
Нагороди	Золотой лев Венеційського бієнале (2000); Орден Почесного легіону (2002); Прітцкерівська премія (2008) та інші (див. тут)
Сайт	jeannouvel.com
Жан Нувель у Вікісховищі

У 2008 році став лауреатом Прітцкерівської премії — найпрестижнішої у світі в галузі архітектури.

Біографія

Жан Нувель народився 12 серпня 1945 року в родині вчителів. Спочатку мав бажання стати художником, але батьки наполягли на серйознішій освіті для сина, і він вступив на архітектурне відділення Вищої школи красних мистецтв у Бордо.

1966 року, навчаючись, Жан Нувель виграв право на отимання стипендії і продовжив освіту вже у Вищій школі мистецтв у Парижі. Незадовго до завершення навчання він відкрив своє перше архітектурне бюро (у співпраці з Франсуа Сеньйором). А у 25-річному віці (1970) Жан Нувель став архітектором Паризької бієнале.

У 1970-ті Жан Нувель був близьким до конструктивізму, він сповідував принципи т. зв. «критичної архітектури», ставши 1976 року одним із засновників руху в архітектурі «Марс 1976» та «Архітектурний синдікат». Його прихильники відстоювали свої позиції не тільки перед клієнтами, а й у боротьбі з місцевою владою — навіть добилися змін у містобудівному законодавстві в деяких провінціях Франції.

Спражній прорив у творчості Нувеля відбувся у 1980-ті і пов'язаний він зі співпрацею з архітектурним бюро «Architecture Studio» над проєктом будівлі Інституту арабського світу в Парижі. Подальшими значними досягненнями стали Ліонський Оперний театр, торговельний центр «Євралілль» в Ліллі, Галерея Лафайєта в Берліні, Культурно-громадський центр у Люцерні, а також виставковий комплекс «Моноліт» (тимчасова споруда), що плавав озером Муртензєе під час виставки «EXPO-2002». До нещодавних проєктів Нувеля належать Вежа Аґбар у Барселоні, реконструкція Музею королеви Софії в Мадриді і музей Гугенгайма в Токіо та Ріо-де-Жанейро (нездійсненні проєкти).

1991 року Нувель стал віце-президентом Французького інституту архітектури, а від 1993 року — почесним членом американського Інституту архітекторів.

1994 року Жан Нувель заснував «Ательє Жана Нувеля»^[1], що вже в середині 2000-х років зі своїми 140 співробітниками стало провідним архітектурним бюро Франції. Зазвичай у роботі «Ательє» перебувають декілька десятків проєктів на різних стадіях виконання робіт, як у Франції, так і за кордоном. Штаб-квартира компанії міститься в Парижі, також працюють філії у Лондоні, Копенгагені, Міннеаполісі, Римі, Мадриді та Барселоні.

Критики творчості Нувеля відмічають, що тому не властивий стиль і власний набір фірмових прийомів. Сам архітектор називає свій метод гіпер-вибірковістю, що полягає в максимальній адаптації проєкту до вимог замовника, завдання будинку, місцевого ландшафту і культурних традицій, відтак, з одного боку, це начебто зближує його з функціоналізмом, а з іншого — відкриває простір для все тієї ж творчості. Наприклад, Інститут арабського світу — загалом конструктивістська, але дуже функціональна будівля, причому декор споруди виконує суто прагматичні функції, при цьому апелюючи до арабської орнаментальної стилістики. Ось як сам Нувель пояснює свій «стиль»:

«Моя архітектура заснована на сьогоднішньому уявленні про сучасність. Для мене сучасність сьогодні — це насамперед питання матеріалів, яке автоматично припускає взаємодію зі світлом. Кожний архітектурний об’єкт перебуває в просторі, який має фізичний та історичний контексти. Я не вважаю, що архітектор створює простір. Ми працюємо в рамках існуючого простору. Я не вірю в архітектуру, яка залишається актуальною впродовж століття. Вона має суто сучасне, моментальне значення або не має значення зовсім. Я також не вірю в архітектуру, яка створює власний історичний простір незалежно від того, що було на цьому місці до неї й навколо неї»[2].

У Нувеля двоє дорослих синів від першого шлюбу і дочка — від другого. Дружина архітектора — шведка, також архітектор Міа Хаг.

Проєкти та архітектурні споруди

ТЦ «Галерея Лафайєт», Берлін

Панорама частини Барселони з домінантою Вежі Аґбар

Концертна зала, Копенгаген

До визначних втілених і дотеперешніх проєктів Жана Нувеля та його бюро належать:

• Інститут арабського світу в Парижі, 1981—87;
• Торговий центр «Галерея Лафайєт» у Берліні, 1991—95;
• Оперний театр у Ліоні, 1993;
• Штаб-кваритира Фонду Картьє в Парижі, 1994;
• Культурно-громадський центр у Люцерні, 1993–1999;
• Готель «The Hotel» у Люцерні, 1999–2000;
• Газометр А у Відні, 2001;
• Фасад хмарочосу «Кельнтурмс» у Кельні, 2001;
• Вежа Аґбар у Барселоні, 2004;
• Аквакомплекс «Лазні в доках» у Гаврі, Франція;
• Концертна зала, Копенгаген 2009;
• Музей цивілізацій Африки, Азії, Океанії та Австралії (Музей на набережній Бранлі) в Парижі;
• Театральний комплекс Гасрі, Міннеаполіс, США;
• Галло-романський музей, Періге, Франція;
• нове крило Музею королеви Софії, Мадрид;
• Палац правосуддя у Нанті;
• торговельно-розважальний центр «Золотий янгол» у Празі;
• «Лувр» в Абу-Дабі;
• Паризька філармонія у Парку Ля Вілетт (завершення робіт очікується 2012);
• «W-Hotel» у Дубаї (проєкт);
• «Будинок вітражів» у Нью-Йорку (проєкт);
• Музей Гугенгайма в Ріо-де-Жанейро та Токіо (проєкти);
• «Тур Сіґналь» у Парижі (завершення робіт очікується 2013 року).

Нагороди

• 1987 — «Архітектурний Гран Прі» Франції;
• 1987 — Премія «Equerre d'Argent» за Інститут арабського світу;
• 1989 — Премія Ага-хана IV за етнічне втілення музейного проєкту;
• 1998 — Золота медаль Французької академії архітектури;
• 2000 — Золотой лев Венеційського бієнале;
• 2001 — Золота медаль Королівського інституту британських архітекторів;
• 2001 — Імператорська премія;
• 2002 — Кавалер Ордену Почесного легіону;
• 2005 — Премія Вольфа в галузі мистецтв (архітектура);
• 2008 — Прітцкерівська премія.

Примітки

1. Ateliers Jean Nouvel — офіційна вебсторінка «Ательє Жана Нувеля». Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2009.
2. Корчевська Валерія Будівничий, якому не хочеться дати по руках. Лауреатом «архітектурного Нобеля» став француз Жан Нувель // «Україна Молода» № 070 за 12 квітня 2008 року

Джерела і посилання

• Портал «Мистецтво»

• Ateliers Jean Nouvel — офіційна вебсторінка «Ательє Жана Нувеля» [Архівовано 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.) (фр.)
• Корчевська Валерія Будівничий, якому не хочеться дати по руках. Лауреатом «архітектурного Нобеля» став француз Жан Нувель [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 070 за 12 квітня 2008 року