Ескалатор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ескала́тор (англ. escalator від лат. scalae — сходи) — транспортний пристрій, рухома доріжка у вигляді похилих сходів з рухомими горизонтальними сходинками для переміщення людей між різними рівнями вгору чи вниз у висотних громадських будівлях: магазинах, станціях метрополітену, готелях, вокзалах, аеропортах.
Ескалатор | |
Дата створення / заснування | 1891[1] |
---|---|
Першовідкривач або винахідник | Jesse W. Renod[1][2] |
Місце створення | Нью-Йорк |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Транспорт і WikiProject Technologyd |
Ескалатор у Вікісховищі |
Сходинки рухаються на роликах вздовж напрямних за допомогою ланцюгової передачі від електричного приводу. Швидкість руху сходинок становить 0,3 — 0,8 м/с. Максимальний кут нахилу ескалатора відносно горизонтальної поверхні переважно не перевищує 30°.
Уперше такий транспортний пристрій запатентував у 1892 році і збудував у 1895 році Джессі Рено (Jesse Reno); назву escalator вперше застосував 1897 року Чарльз Сібергер (Charles D. Seeberger).
29 травня 1900 року американська компанія «Отіс» зареєструвала свою нову торгову марку «Ескалатор», яка згодом дала ім'я всім автоматичним сходам. Незадовго до цього компанія представила перший у світі ескалатор на міжнародній виставці в Парижі.