Епіпалеоліт

Епіпалеоліт, кінцева давно-кам'яна доба (від дав.-гр. ἐπί — верхній, παλαιός — давній і λίθος — камінь) — термін для позначення «виробів кінцевого періоду палеоліту в кінці останньої льодовикової епохи, які за технологією збігаються з мезолітичними виробами».^[1] Застосовується переважно до близькосхідних та кримської мезолітичних індустрій, що за часом збігаються з пізнім палеолітом в Європі.

Опис

Хронологічно епіпалеоліт збігається з мезолітом і є різновидом останнього. Термін «епіпалеоліт», однак, має свою специфіку — він вживається для позначення тих культур, які (майже) не торкнулося закінчення льодовикової епохи, як, наприклад, Натуфійська культура Леванту^[2], тоді як термін «мезоліт» використовується по відношенню до Західної Європи, де зникнення мегафауни справило великий вплив на палеолітичні популяції в кінці льодовикової епохи (в тому числі європейські культури періоду після заледеніння: азільську, совтерську, тарденуазьку, маглемозе та ін.).

Іноді термін використовується в іншому значенні. Як пише Альфонсо Моура^[3]:

Мовою доісторичної археології найпоширеніша тенденція використовувати термін «епіпалеоліт» для комплексів виробів груп мисливців-збирачів після палеоліту. І в той же час, вироби тих груп, які перейшли до штучного виробництва продуктів харчування, позначаються як «мезолітичні».

Епіпалеолітичні мисливці-збирачі виготовляли досить досконалі для свого часу вироби з невеликих кременів або обсидіану, відомі як мікроліти, які насаджувалися на дерев'яні рукоятки.

Зазвичай мешканці епохи епіпалеоліту вели кочовий спосіб життя.

Див. також

• Доісторичний Карпато-Балканський регіон
• Доісторична Палестина

Примітки

1. Bahn, Paul, The Penguin Archaeology Guide, Penguin, London, pp. 141. ISBN 0-14-051448-1
2. agriculture, origins of. (2008). In Encyclopedia Britannica. Retrieved April 10, 2008, from Encyclopedia Britannica Online
3. A. Moure El Origen del Hombre , 1999. ISBN 84-7679-127-5