Loading AI tools
американський мінералог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Еліс Мері Доуз Вікс (англ. Alice Mary Dowse Weeks; 26 серпня 1909, Шерборн, Массачусетс, США — 29 серпня 1988, Вінневуд, Пенсільванія, США) — американський геолог. На її честь названо мінерал уїксит. У 1953 році разом з Мері Е. Томпсон розпізнала уранофан. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій та інші допоміжні метали. Вона заснувала геологічний факультет Університету Темпл у Філадельфії та була активною прибічницею участі жінок у геології[2].
Еліс Мері Вікс | |
---|---|
Народилася | 26 серпня 1909[1] |
Померла | 29 серпня 1988[1] (79 років) ·хвороба Альцгеймера |
Діяльність | дослідниця, геологиня, мінералог |
Alma mater | Університет Тафтса Гарвардський університет Університет Темплd |
Еліс Мері Доуз Вікс і її сестра-близнючка Юніс народилися 26 серпня 1909 року в Шерборні, штат Массачусетс. Їхня мати, Джессі Паркер Доуз, виросла в Аксбриджі, штат Массачусетс, і навчалася в Університеті Тафтса[3]. Джессі працювала вчителем, поки не вийшла заміж за Артура Доуза, який, крім інших професій, працював банкіром. Мати Еліс була захисницею освіти для своїх дітей, а також прав жінок і заохочувала їх вчитися з раннього віку.
У травні 1950 року Еліс вийшла заміж за доктора Альберта Вікса, свого давнього друга та компаньйона. Альберт, геолог-нафтовик, заохочував її в кар'єрі та мотивував завершити дисертацію[3].
Спочатку Еліс здобувала освіту на сімейній формі навчання, потім в Академії Савіна та Доузській школі, яку закінчила у 1926 році[3]. Вступила в Університет Тафтса, де здобула ступінь з природничих наук і математики та закінчила його з відзнакою «похвально» у 1930 році[3]. Після приблизно двох з половиною років викладацької роботи в Ланкастерській школі для дівчат, вона повернулася у Тафтс, щоб пройти кілька курсів геології. Після додаткового навчання в Тафтсі вступила до аспірантури Гарвардського університету у Массачусетсі, де у 1934 році здобула ступінь магістра наук[3]. Через фінансову нестабільність і додатковий тиск за статевою ознакою: жінка в науці в Гарварді, Вікс не змогла продовжити роботу над докторською дисертацією. Їй доводилося сидіти поза авдиторіями на певних лекціях, не дозволених для відвідування жінками[3]. Вона прийняла дослідницьку стипендію у коледжі Брін Мар, штат Пенсільванія, і за рік почала працювати там викладачем лабораторії. Після ще одного року роботи у Брін Мар, Вікс повернулася до Гарварду та продовжила роботу над докторською дисертацією у 1936 році[2].
Одночасно Вікс почала працювати професором у коледжі Веллслі, штат Массачусетс, викладачем лабораторії історичної та фізичної геології, геоморфології, картографії та багато іншого[3]. Пізніше вона стала членом факультету як доцент. Її знання та навички у картографії, а також амбідекстрія сприяли долучення до викладання картографії офіцерам ВМС під час Другої світової війни[3]. Через обмеження та нормування, які прийшли з війною, лише у 1949 році Вікс здобула докторський ступінь[3].
Робота Вікс зосереджувалась на радіоактивних родовищах, і з 1949 до 1961 рік вона працювала в USGS Uranium Exploration. Вікс була статутним членом Комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту й отримувала стипендії в Геологічному товаристві Америки, Мінералогічному товаристві Америки та Американській асоціації сприяння розвитку науки[4]. Пізніше Вікс стала професором мінералогії в Університеті Темпл у Філадельфії, де заснувала геологічний факультет. На її честь названо уїксит — водний силікат урану[5][6]. Вікс також отримала визнання за розпізнання уранофану у 1953 році у співпраці з Мері Е. Томпсон з Геологічної служби США. Вікс стала першою, хто запропонував концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій й інші метали[7].
У 1994 році з майна Альберта й Еліс Віксів засновано спеціальний фонд в Університеті Вісконсину у Медісоні, який підтримує наукові, зокрема для професорів[8].
За часів Вікс жінки не були широко прийняті у світі геології, і іноді їй не дозволяли відвідувати певні заняття, доводилося сидіти поза авдиторією. Для того, щоб зібрати зразки з уранових копалень, Вікс перевдягалася чоловіком, щоб уникнути марновірства, яке забороняє жінкам входити у шахти. Як одна з перших геологинь її внесли до довідника провідних науковців «Американські чоловіки в науці» задовго до перейменування на «Американські чоловіки та жінки в науці»[4][9].
Еліс Мері Вікс була членом комітету жінок-геологів Американського геологічного інституту[3].
У 1976 році Вікс вийшла на пенсію з Університету Темпл, а у 1980 році Північно-східна секція Геологічного товариства Америки провела на її честь симпозіум з урану. Вікс померла 27 серпня 1988 року від хвороби Альцгеймера; її сестра Юніс також страждала на це захворювання[4].
Співавтор:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.